Перейти до основного вмісту

24 рік текст шістдесят дев'ятий

 

ось невидимі керівники все ближче

підкрадаються до знайомих до друзів

броня геть з водіїв адвокатів поетів

ще одна причина того апокаліпсису

без коментарів усе нині без коментарів

люди з-під руїн відірвана кінцівка яку

представляють гаслом і ніколи ім'ям

і невидимі керівники руки на плечі

думаєш ну ось він зіпреться на мене

стане на мене і роздивиться довкола

ось він шлях серед листопадової ночі

ось там твої друзі ось там твої привиди

 

 

чому я бачу вас щоночі

чому я не бачу вас щоночі

хтось замість вас все говорить

про війну

хтось замість вас все мовчить

про мир

ще трохи ночі ще трохи терпіння

приймати усе як належне

 

чи ти повіриш хлопче такий початок

життя нового в доволі старому світі

де осінь розірваним стягом все

витанцьовує на тілах незнайомців

ось і листопад нижче червона стрічка

усе прориває ніжну шкіру і цілує

так само палко цілує увесь народ в уста

хто ти нині герой чи негідник

однаково кожен потребує свого хреста

дивися крізь мене на ті самі зорі

за якими шукають єдиний шлях на північ

збирайся в дорогу хлопче збирайся і йди

 

залишились привиди і ніч

не залишилось ні свічки ні сигарети

хтось замість вас й досі

на вістрі терикону

хтось подалі від вас

також розп'ятий на сузір'ях

ще трохи пітьми ще трохи цієї причини

терпіти цей початок зими

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...