24 рік текст шістдесят дев'ятий

 

ось невидимі керівники все ближче

підкрадаються до знайомих до друзів

броня геть з водіїв адвокатів поетів

ще одна причина того апокаліпсису

без коментарів усе нині без коментарів

люди з-під руїн відірвана кінцівка яку

представляють гаслом і ніколи ім'ям

і невидимі керівники руки на плечі

думаєш ну ось він зіпреться на мене

стане на мене і роздивиться довкола

ось він шлях серед листопадової ночі

ось там твої друзі ось там твої привиди

 

 

чому я бачу вас щоночі

чому я не бачу вас щоночі

хтось замість вас все говорить

про війну

хтось замість вас все мовчить

про мир

ще трохи ночі ще трохи терпіння

приймати усе як належне

 

чи ти повіриш хлопче такий початок

життя нового в доволі старому світі

де осінь розірваним стягом все

витанцьовує на тілах незнайомців

ось і листопад нижче червона стрічка

усе прориває ніжну шкіру і цілує

так само палко цілує увесь народ в уста

хто ти нині герой чи негідник

однаково кожен потребує свого хреста

дивися крізь мене на ті самі зорі

за якими шукають єдиний шлях на північ

збирайся в дорогу хлопче збирайся і йди

 

залишились привиди і ніч

не залишилось ні свічки ні сигарети

хтось замість вас й досі

на вістрі терикону

хтось подалі від вас

також розп'ятий на сузір'ях

ще трохи пітьми ще трохи цієї причини

терпіти цей початок зими