Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 10

- О, нарешті ми вас застали!
- Доброго вечора, що означає "нарешті ми вас застали"?
- Цілий день вам стукали у двері і ніхто не відповідав!
- Ну звісно, адже нікого не було вдома.
- Так сьогодні ж вихідний, неділя.
- Отож бо, сьогодні неділя, а мені поставили робочий день! Неділя - день, коли бог велів відпочивати від трудів своїх, а не прокидатись вранці, коли ще темно і не йти на роботу, не міняти свою орієнтацію на клієнтів, а побути, хоч в неділю побути мужиком, сходити до церкви, потім випити пляшку пива і викурити цигарку. Так, відчути себе мужиком, побіти вдома і почути як мені стукають у двері сусіди з якогось приводу. До речі, з якого приводу?
- З вашого балкону зірвалась бурулька і побила дах на моєму балконі.
- І це все? А я тут до чого?
- Так ж... з вашого балкону впала бурулька...
- Ну... балкон мій, але борулька не моя як і той сніг, з якого вона утворилась. Це все одно що сіла пташка на моє вікно. Вона побачила, що в неділю нікого немає вдома, бо люди на роботі і її вхопило серце, ще й так, що бідолаха звалилась вам у вікно і побила всі шибки. То що, я також винен, також мушу відповідати й за пташку?
- Даруйте, ви вже перебільшуєте. Ваш обов'язок...
- О. мій обов'язок! Зрозуміло, ні церкви, ні пива, ні цигарки, а от обов'язок то вже точно наздожене мене у неділю! Ха-ха!
- Щось то у вас сміх такий зловісний...
- Даруйте, буває.
- Та нічого, то, певне, втома. То як бути із пошкодженням мого балкону?
- Тобто? Ви не вкурили, що я клав на те, що якась бурулька звідкись там зірвалась. Я що повинен відповідати за кожну бурульку в цьому місті.
- Але ж Вінниця комфортне місто для проживання.
- Комфортне? Ага, в загальному комфортне, але ціною комфорту кожного.
- Ви зануда.
- Так, я входжу в клуб "Королі зануд" і перше правило цього клубу...
- Ви мені вже розповідали!
- Друге правило...
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Що?
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Не розумію вас!
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- О, ні... Знову...
- Послухайте, заберіть свого чоловіка.
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Ви знову нудили? Ну скільки можна, ви ж знаєте, як він гостро реагує на це!
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Що за шум в таку пізню годину?! Завтра ж понеділок!
- Він знову нудив...
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Ну і кому телефонувати о такій порі? Із вільних служб зараз хіба що в інтелектуальну поліцію.
- Так мій чоловік й працює в інтелектуальній поліції.
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- А чого його так клинить на цьому слові?
- А йому зарплату видали авторським правом на це слово.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр