Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 10

- О, нарешті ми вас застали!
- Доброго вечора, що означає "нарешті ми вас застали"?
- Цілий день вам стукали у двері і ніхто не відповідав!
- Ну звісно, адже нікого не було вдома.
- Так сьогодні ж вихідний, неділя.
- Отож бо, сьогодні неділя, а мені поставили робочий день! Неділя - день, коли бог велів відпочивати від трудів своїх, а не прокидатись вранці, коли ще темно і не йти на роботу, не міняти свою орієнтацію на клієнтів, а побути, хоч в неділю побути мужиком, сходити до церкви, потім випити пляшку пива і викурити цигарку. Так, відчути себе мужиком, побіти вдома і почути як мені стукають у двері сусіди з якогось приводу. До речі, з якого приводу?
- З вашого балкону зірвалась бурулька і побила дах на моєму балконі.
- І це все? А я тут до чого?
- Так ж... з вашого балкону впала бурулька...
- Ну... балкон мій, але борулька не моя як і той сніг, з якого вона утворилась. Це все одно що сіла пташка на моє вікно. Вона побачила, що в неділю нікого немає вдома, бо люди на роботі і її вхопило серце, ще й так, що бідолаха звалилась вам у вікно і побила всі шибки. То що, я також винен, також мушу відповідати й за пташку?
- Даруйте, ви вже перебільшуєте. Ваш обов'язок...
- О. мій обов'язок! Зрозуміло, ні церкви, ні пива, ні цигарки, а от обов'язок то вже точно наздожене мене у неділю! Ха-ха!
- Щось то у вас сміх такий зловісний...
- Даруйте, буває.
- Та нічого, то, певне, втома. То як бути із пошкодженням мого балкону?
- Тобто? Ви не вкурили, що я клав на те, що якась бурулька звідкись там зірвалась. Я що повинен відповідати за кожну бурульку в цьому місті.
- Але ж Вінниця комфортне місто для проживання.
- Комфортне? Ага, в загальному комфортне, але ціною комфорту кожного.
- Ви зануда.
- Так, я входжу в клуб "Королі зануд" і перше правило цього клубу...
- Ви мені вже розповідали!
- Друге правило...
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Що?
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Не розумію вас!
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- О, ні... Знову...
- Послухайте, заберіть свого чоловіка.
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Ви знову нудили? Ну скільки можна, ви ж знаєте, як він гостро реагує на це!
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Що за шум в таку пізню годину?! Завтра ж понеділок!
- Він знову нудив...
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- Ну і кому телефонувати о такій порі? Із вільних служб зараз хіба що в інтелектуальну поліцію.
- Так мій чоловік й працює в інтелектуальній поліції.
- Бурулька, бурулька, бурулька!
- А чого його так клинить на цьому слові?
- А йому зарплату видали авторським правом на це слово.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...