Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 6

Із вигаданих вінницьких хронік:
- Доброго вечора, мої маленькі хороші дітки! З вами як завжди о цій порі "Вінницька казочка". Дітки мої, ви помітили, що я тепер вітаюся з вами так, а не як раніше "хлопчики та дівчатка". Все тому, що ми рівні і не ділимося на "хлопчиків і дівчаток" або "дівчаток і хлопчиків". Сьогодні я, Таємнича Ганна, завітала до вас у гості, аби розповісти вам казочку на ніч. А допомагатимуть мені у цьому мої друзі: Смартфончик, 
- Привіт!
- Фопчик.
- Привіт!
- І Вінницька Вежуня.
- Привіт, дітки!
- У нас є ще також кіт, але він виконує суто декоративне призначення - ми ж, дітки, знаємо, що тварини не вміють розмовляти і будь-який примус їх це робити є жорстоким поводженням із тваринами. Отже, з нами Смартфончик, Фопчик, Вінницька Вежуня, кіт і доктор історичних наук Педадогічного університету Аділь Набі Каюм.
- Добрий вечір! Я звісно, очікував, що інтерв'ю на телебаченні буде мати інший вигляд...
- Всьому свій час, докторе. А тепер казочка. Сьогодні ми розповімо вам історію про Семену Пилипівну - відважну бабусю, яка бореться з лиходіями великого міста. Семена Пилипівна добра стара, самотня, але самотньою себе не вважає, бо вона постійно слухає техно-музику, ця музика її звеселяє, надихає на добрі справи і вона завзято веде дискусію із людьми, які намагаються зчорнити рейв-музику різними поганими справами: торгівля тілом, галюциногенами, криміналом і неліцензійним скачуванням творів митців.. В місті усі знають Семену Пилипівну як чуйну людину, яка завжди готова прийти на допомогу, а вона пильнує серед людей замаскованих лихих істот з інших планет.
- Яка вона молодець! Дбає про захист бізнесу.
- Так, Фопчику, ми маємо захищати бізнес як свій так і чужий.
- А це допомагає вберегтись від неякісного програмного забеспечення?
- Звісно, Смартфончику, ми усі дбаємо про чистоту наших жорстих дисків.
- А що це за лихі істоти з інших планет? Я можу їх побачити в нічному небі ті планети?
- Так, Вінницька Вежо, вони прибули із Чумацького Шляху і своє зілля, яке вони продають за гроші.
- За великі?
- Незаконно продають, Смартфончику!
- Так ось, ці істоти з планет Чумацького Шляху називають своє зілля "Чумацький Шлях" і...
- Даруйте, що перебиваю вас, але що я тут роблю?
- Пане Докторе, ви маєте визначити рівень історичної відповідності нашої казочки.
- А я думав, що марную своє життя, коли в мене не беруть інтерв'ю.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021