Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 6

Із вигаданих вінницьких хронік:
- Доброго вечора, мої маленькі хороші дітки! З вами як завжди о цій порі "Вінницька казочка". Дітки мої, ви помітили, що я тепер вітаюся з вами так, а не як раніше "хлопчики та дівчатка". Все тому, що ми рівні і не ділимося на "хлопчиків і дівчаток" або "дівчаток і хлопчиків". Сьогодні я, Таємнича Ганна, завітала до вас у гості, аби розповісти вам казочку на ніч. А допомагатимуть мені у цьому мої друзі: Смартфончик, 
- Привіт!
- Фопчик.
- Привіт!
- І Вінницька Вежуня.
- Привіт, дітки!
- У нас є ще також кіт, але він виконує суто декоративне призначення - ми ж, дітки, знаємо, що тварини не вміють розмовляти і будь-який примус їх це робити є жорстоким поводженням із тваринами. Отже, з нами Смартфончик, Фопчик, Вінницька Вежуня, кіт і доктор історичних наук Педадогічного університету Аділь Набі Каюм.
- Добрий вечір! Я звісно, очікував, що інтерв'ю на телебаченні буде мати інший вигляд...
- Всьому свій час, докторе. А тепер казочка. Сьогодні ми розповімо вам історію про Семену Пилипівну - відважну бабусю, яка бореться з лиходіями великого міста. Семена Пилипівна добра стара, самотня, але самотньою себе не вважає, бо вона постійно слухає техно-музику, ця музика її звеселяє, надихає на добрі справи і вона завзято веде дискусію із людьми, які намагаються зчорнити рейв-музику різними поганими справами: торгівля тілом, галюциногенами, криміналом і неліцензійним скачуванням творів митців.. В місті усі знають Семену Пилипівну як чуйну людину, яка завжди готова прийти на допомогу, а вона пильнує серед людей замаскованих лихих істот з інших планет.
- Яка вона молодець! Дбає про захист бізнесу.
- Так, Фопчику, ми маємо захищати бізнес як свій так і чужий.
- А це допомагає вберегтись від неякісного програмного забеспечення?
- Звісно, Смартфончику, ми усі дбаємо про чистоту наших жорстих дисків.
- А що це за лихі істоти з інших планет? Я можу їх побачити в нічному небі ті планети?
- Так, Вінницька Вежо, вони прибули із Чумацького Шляху і своє зілля, яке вони продають за гроші.
- За великі?
- Незаконно продають, Смартфончику!
- Так ось, ці істоти з планет Чумацького Шляху називають своє зілля "Чумацький Шлях" і...
- Даруйте, що перебиваю вас, але що я тут роблю?
- Пане Докторе, ви маєте визначити рівень історичної відповідності нашої казочки.
- А я думав, що марную своє життя, коли в мене не беруть інтерв'ю.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...