Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 9

- Алло, це Небесна канцелярія?
- Доброго дня, так, це вона.
- Я там замовив і оплатив трохи снігу по Інтернету, але вашу форму на сайті трохи заглючило замість "Нової Пошти" видало "Укрпошту", а замість МастерКард - "ПейлПел". Я хотів би, аби ви відкорегували замовлення і забрали частину снігу, бо його випало забагато.
- Так сьогодні ж неділя.
- І що як неділя, у вас на сайті не написано, який день вихідний. Я зробив замовлення, але вашу систему глючить, у вас неділя - схоже, що мені доведеться відмовитись від ваших послуг. Просто знайду собі іншу Небесну Кацелярію.
- Іншу? Пане, як ваше ім'я?
- Михайло Пінчук, але можете його не запам'ятовувати, бо я більше не буду вашим клієнтом - у вас неклієнтська орієнтація, ви не переживаєте за свій бізнес, ви не стараєтесь над його розширенням, воно вам все просто звалилось з неба як і всім іншим спекулянтам, які зайняли вигідне місце і диктують свої умови клієнтам.
- Пане Піндрук...
- Пінчук! Я Пінчук! Що з вами не так?! Ви навіть моє прізвище вимовляєте неправильно. Але ви праві. Сьогодні неділя, ви втомились нічого не робити - то й не робіть. А я замовлю англійською у саєнтологів. Не по-християнське це, а ще очолюєте Небесну Канцелярію.
- Пане Пінчук?
- Що?
- Ви в якого бога вірите?
- Ну по умовчанню я християнин.
- Ну то якщо ви християнин, то якого милого ви в неділю в храмі не оплачуєте літургію?!
- Ви неклієнто орієнтований.
- Де ви взагалі такого набрались? "Неклієнто орієнтований". Тепер що, під кожного в кого з'явились гроші необхідно змінювати орієнтацію.
- Що ж, подякую вам за сервіс. На все добре!
- Ти можеш покласти слухавку, але мене не заткнеш!
- Бляха-муха!
- Що обкакався?
- Що ж ви так з'являєтесь із головою сокола та й із сонячним диском на голові?!
- Ти можеш бути скільки завгодно християнином, але всі боги віддавна єгипетські. Хочеш снігу? Тримай! Тепер відкопуйся, скільки дозволяє тобі твоє орієнтація!
- Все, ви мене дістали! Давайте книгу скарг!
- Як тобі буде завгодно.
- Що... "Ер не перет ем херу"? Так, суд Осіріса. Схоже, ви не тільки мене дістали.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...