Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 2

Трохи із вигаданих вінницьких хронік:
- Доброго дня! Ви що зібрались стрибати із мосту?
- Ні, я просто я просто переступив через огорожу і дивлюся настільки в нас мутна вода в річці.
- Ой, а ви мені не відказали "доброго дня".
- Так, я не відповів на ваше привітання.
- Дивовижно як ви зауважили те саме. Певне, споглядання у воду річки псує людську свідомість.
- Я не дивлюсь у воду, я збираюсь стрибати.
- Як так?!
- Доброго дня! Ви що зібрались стрибати?!
- Дивна річ, я в людини те саме запитав.
- І що вона відповіла?
- Спочатку, що просто дивиться настільки мутна вода в річці.
- Дозвольте мені за себе відповідати!
- Та будь ласка! Я бачу у вас із вихованнням не склалося: спочатку не відповідаєте на моє привітання "доброго дня", а тепер ще й перебиваєте грубим чином.
- Так, на моє привітання "доброго дня" ви також не відповіли.
- Господи, та дайте мені спокійно стрибнути...
- Доброго дня!
- Доброго дня!
- Доброго дня!
- Доброго дня!
- Чудова погода, чи не так?
- Так, неймовірна: сонце, легкий морозець.
- На завтра обіцяли потепління й опади.
- А чому це раптом ви привітались із третьою людиною? Це у вас така вибірковість: вітіатись із кожним третім.
- Будь ласка, не заважайте мені.
- Не заважати в чому? Ви ж дивитесь у воду!
- Я маю стрибати!
- Стрибати? Даруйте, а чому ви це робите з Центрального мосту?
- Де хочу, там і стрибаю!
- А й дійсно, статистика стрибків виводить Центральний міст в лідери. Варто Київський перекрити, то весь транспорт сюди і самогубці за ними, а до Староміського ліньки дійти.
- Так, затори сприяють самогубствам.
- Та я стрибаю не через затори!
- Даруйте, мені краще знати.
- Що? Звідки у вас стільки самодурства?
- Я вінницький експерт
- Ну цевже ні в які ворота не лізе.
- Даруйте, чи не могли б ви продовжити свою суперечку в іншому місці, мені потрібно сьогодні ще стрибнути з цього мосту.
- Даруйте, але ви сказали мою репліку.
- Хм, дійсно
- От що буває, коли викладаєш історію прямою мовою співрозмовників.
- Теж мені "вінницький експерт"...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...