Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 2

Трохи із вигаданих вінницьких хронік:
- Доброго дня! Ви що зібрались стрибати із мосту?
- Ні, я просто я просто переступив через огорожу і дивлюся настільки в нас мутна вода в річці.
- Ой, а ви мені не відказали "доброго дня".
- Так, я не відповів на ваше привітання.
- Дивовижно як ви зауважили те саме. Певне, споглядання у воду річки псує людську свідомість.
- Я не дивлюсь у воду, я збираюсь стрибати.
- Як так?!
- Доброго дня! Ви що зібрались стрибати?!
- Дивна річ, я в людини те саме запитав.
- І що вона відповіла?
- Спочатку, що просто дивиться настільки мутна вода в річці.
- Дозвольте мені за себе відповідати!
- Та будь ласка! Я бачу у вас із вихованнням не склалося: спочатку не відповідаєте на моє привітання "доброго дня", а тепер ще й перебиваєте грубим чином.
- Так, на моє привітання "доброго дня" ви також не відповіли.
- Господи, та дайте мені спокійно стрибнути...
- Доброго дня!
- Доброго дня!
- Доброго дня!
- Доброго дня!
- Чудова погода, чи не так?
- Так, неймовірна: сонце, легкий морозець.
- На завтра обіцяли потепління й опади.
- А чому це раптом ви привітались із третьою людиною? Це у вас така вибірковість: вітіатись із кожним третім.
- Будь ласка, не заважайте мені.
- Не заважати в чому? Ви ж дивитесь у воду!
- Я маю стрибати!
- Стрибати? Даруйте, а чому ви це робите з Центрального мосту?
- Де хочу, там і стрибаю!
- А й дійсно, статистика стрибків виводить Центральний міст в лідери. Варто Київський перекрити, то весь транспорт сюди і самогубці за ними, а до Староміського ліньки дійти.
- Так, затори сприяють самогубствам.
- Та я стрибаю не через затори!
- Даруйте, мені краще знати.
- Що? Звідки у вас стільки самодурства?
- Я вінницький експерт
- Ну цевже ні в які ворота не лізе.
- Даруйте, чи не могли б ви продовжити свою суперечку в іншому місці, мені потрібно сьогодні ще стрибнути з цього мосту.
- Даруйте, але ви сказали мою репліку.
- Хм, дійсно
- От що буває, коли викладаєш історію прямою мовою співрозмовників.
- Теж мені "вінницький експерт"...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...