Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 18

- Лікарю, ви зможете мені допомогти?
- Зможу, тільки спочатку розповім вам про свої підсумки 2017-го року і про плани 2018-го року.
- Ось це мене й турбує. Я хочу порізати на шматочки усіх людей, які це мовлять.
- Але ж ці люди старались. Чому б їм не розповісти це?
- Та хріново вони старались, коли я записався до вас на прийом.
- Ну а на чому ви тримаєтесь?
- На Твін-Пікс-марафоні. Три сезони і плюс повнометражний фільм і фільм із вирізаними сценами.
- Ви надто задерли планку. Тре було починати з "Ігри престолів".
- Дешева фуйня! Лікарю, мій психоз вимагає все-таки вибагливіших ліків.
- Ром? Грузинське вино?
- Так, але воно закінчується.
- Якось ізолюватись від людей намагались?
- Так, але вони всі стріляють петардами.
- Моя порада: не зважайте.
- Легко вам казати, коли ви так само хотіли мовити за підсумки року.
- Не втримався. Хоча по правді, вони нікому на фуй не потрібні.
- Як гадаєте, все справа у Вінниці?
- Так, давно помітив, що всі понти в цьому місті втрачають силу.
- Це через річку?
- Ні, швидше через відсутності урбаністичної бульбашки. Розумієте, всі мистецькі цінності, авторитети, торгові марки - це прийнятні правила гри. А вінничани не грають в ігри, вони підходять до життя доволі спрощено.
- Тобто, якщо мовити за підсумки року...
- О, час це також правила гри, які можна і відхилити. Одна справа прокидатись під будильник, а інша - підводити підсумки задля одного вихідного.
- Тобто, час - це прийняття правил гри?
- Ну так, астрономічні особливості нашої Сонячної системи це лише відносність, хвилини, години і дні - це шкала годинників і календарів. Тобто, їхня циклічність і наша лінійність життя. Якщо ви дивитесь Твін-Пікс, то там присутня суперечність між циклічністю та лінійністю головних героїв.
- Так... Тут ви праві. А як щодо Вінниці?
- Тут явна прямолінійність. Бо урбаністичність тяжіє до циклічності.
- Вам не здається, що ця хроніка про Вінницю мала б бути смішнішою?
- Так, із залученням поліції, коли поліцейські замість допомоги розповідали про свої підсумки роки і плани на майбутній. Але по правді, плани то річ умовна, вона більше доводить існування лінійності.
- Ще одна пляшка рому.
- Так і обов'язково в термо-чашці.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...