Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 19

- Доброго дня! Я представник інвестиційної групи, яка вкладає кошти у відкриття торгової мережі спортивного одягу. Для початку ми набираємо топ-менеджерів в центральний офіс і нас ось такі кандидатури. Перший кандидат закінчила один із кращих ВУЗів в країні з відзнакою, п'ять років успішного досвіду в потужній міжнародній компанії. Другий кандидат - кум міністра фінансів, причому три роки. За це рахують стаж?
- Так, тепер рахують. В мене навіть є запис в трудовій книжці.
- Зрозуміло. І що ваш стаж накопичуватиметься доти, доки ви кум? Тоді який сенс йти до нас на роботу?
- Ну, мій психоаналітик порадила мені знайти собі якесь хобі, розвіятися, познайомитися з новими людьми.
- Так, корисна порада. Наступний кандидат має кількарічний досвід роботи в ІТ-компанії, володіє трьома європейськими мовами, креативним мисленням, володіє запатентованою методикою успішного розвитку компаній. Просто чудово. Четвертий кандидат має за плечима потужний досвід в банківській сфері, два диплома в сфері юриспруденції та фінансів, запатентовану методику ведення ділових переговорів із досягненням необхідного результату. Блискуче! І останній кандидат в досвіді роботи написав, що живе у Вінниці.... А Ще щось можете додати?
- Хіба цього не достатньо? Ми все одно ж починаєио з нуля.
- Воно то так, але яким ви бачете розвиток торгової мережі?
- Все просто: економимо до непристойності, даємо хабарі тільки найнеобхіднішим держслужбам, потім я оформляю ФОП на себе, на свою дружину, на кума і надаємо товари і послуги торговій мережі за завищеними цінами, викачуючи усі зекономлені гроші.
- О, Вінниця - прекрасне місто!
- Просто дух захоплює!
- А як стимулює творчий підхід!
- І не кажіть.
- Ех, важко відмовити вінничанам...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...