Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 19

- Доброго дня! Я представник інвестиційної групи, яка вкладає кошти у відкриття торгової мережі спортивного одягу. Для початку ми набираємо топ-менеджерів в центральний офіс і нас ось такі кандидатури. Перший кандидат закінчила один із кращих ВУЗів в країні з відзнакою, п'ять років успішного досвіду в потужній міжнародній компанії. Другий кандидат - кум міністра фінансів, причому три роки. За це рахують стаж?
- Так, тепер рахують. В мене навіть є запис в трудовій книжці.
- Зрозуміло. І що ваш стаж накопичуватиметься доти, доки ви кум? Тоді який сенс йти до нас на роботу?
- Ну, мій психоаналітик порадила мені знайти собі якесь хобі, розвіятися, познайомитися з новими людьми.
- Так, корисна порада. Наступний кандидат має кількарічний досвід роботи в ІТ-компанії, володіє трьома європейськими мовами, креативним мисленням, володіє запатентованою методикою успішного розвитку компаній. Просто чудово. Четвертий кандидат має за плечима потужний досвід в банківській сфері, два диплома в сфері юриспруденції та фінансів, запатентовану методику ведення ділових переговорів із досягненням необхідного результату. Блискуче! І останній кандидат в досвіді роботи написав, що живе у Вінниці.... А Ще щось можете додати?
- Хіба цього не достатньо? Ми все одно ж починаєио з нуля.
- Воно то так, але яким ви бачете розвиток торгової мережі?
- Все просто: економимо до непристойності, даємо хабарі тільки найнеобхіднішим держслужбам, потім я оформляю ФОП на себе, на свою дружину, на кума і надаємо товари і послуги торговій мережі за завищеними цінами, викачуючи усі зекономлені гроші.
- О, Вінниця - прекрасне місто!
- Просто дух захоплює!
- А як стимулює творчий підхід!
- І не кажіть.
- Ех, важко відмовити вінничанам...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...