Із вигаданих вінницьких хронік 20

- Апчхи!!!
- Ой, ви чхнули мені на піцу...
- Даруйте, не втримався. В мене алергія на літаки.
- На літаки? Ми ж зараз у Вінниці і тут лише пам'ятники літаків.
- Апчхи!
- У нас є ще під Вінницею аєропорт.
- Апчхи!
- А ще штаб командування військово-повітряними силами.
- Апчхи!!!
- Та й в небі сьогодні пролетіло двоє літаків.
- Апчхи!!!
- І я колись стрибав із парашутом.
- Апчхи!!!
- В мене навіть залишився брилок із зображенням літака.
- Апчхи!!!
- І сьогодні я купив листівку із зображенням літака.
- Апчхи!!!
- Ем... Ця піца більша схожа на холодець. Хіба у вас немає засобів для лікування від цієї напасті?
- Є, я співаю про шахтарів. Тільки послухайте, це написали Олександр Кульбачний і Віктор Коваленко.
- О, ні...
- А ви у шахті, як у себе вдома,
Полів підземних вірні хазяї,
Надійна міць Вкраїни-Батьківщини,
Всі горизонти вами осяйні!
Твердої вам покрівлі, наші гірники,
На всіх пластах із золотим вугіллям,
Вам, з чорнобривцями у лагідних очах,
Зігрітим вічним сонячним промінням.
У лаві небо – без дощів, немає сонця.
І не пливуть тумани лугові,
Ждуть на-гора сьогодні і позмінно
Й обличчя рідних – у вашій голові.
- Хто замовляв піцу "Сирний літачок"?
- Апчхи!!!