Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 23

- Доброго дня, тут проводять співбесіду на посаду екскурсовода у Вінницький краєзнавчий музей?
- Доброго, вашу кандидатуру вже погодили?
- Так і я просто не можу висловити своєї радості, що ви дали мені можливість працювати в такому прекрасному місці. Вже життя про це мріяла!
- Хм, в кожного свої невиліковні мрії. Отже, з попередніми умовами ви ознайомлені?
- Так, і це просто справжній рай!
- Хм, я не вловлюю вашого гумору, але він явно є.
- О, я загартована у всіх бібліотеках, нотаріальних приймальнях і поштових відділеннях.
- І вам виявилось цього мало? Іноді я не розумію людських доль... Що ж, ми працюємо з дев'ятої до дев'ятої, постійно на ногах, на туалет і обід дається аж цілих дев'яносто секунд...
- А чому так мало?
- Бо варто затриматися на довше як в залах почнеться мат, п'яна поножовщина, пекло і содомія. У нас еталон екскурсій і варто розслабити наше занудство як мало не видасться. І занесіть хоч якійсь цукерки в бухгалтерію.
- Навіщо?
- Бо там почнеться мат, п'яна поножовщина, пекло і содомія. Весь час відганяйте відвідувачів від кістяка мамонта. Бо варто їм затриматись на хвилину довше і почнеться...
- ...мат, п'яна поножовщина, пекло і содомія.
- Чудово! Також вам доведеться пакувати, відпраляти і приймати, розпаковувати експонати.
- Тобто, вони не завжди тут?
- Ні, вони завжди тут, але їх потрібно пакувати і відправляти, приймати і розпаковувати. Зрозуміло?
- Ні...
- І я не розумію, але якщо я цього не робитиму то почнеться мат, п'яна поножовщина, пекло і содомія. Далі, якщо багато відвідувачів, то ми починаємо генеральне прибирання.
- Але ж людям буде незручно.
- Людям має бути незручно - це неписане правило музеїв, якщо стане надто зручно для великої кількості людей, то почнеться мат, п'яна поножовщина, пекло і содомія. Вам зрозуміло? Бо якщо розумієте, то вам не місце в нашому музеї!
- Ем...
- Чудово, приступайте до роботи. А я додому...
- Зараз тільки третя дня...
- В мене вдома мат, п'яна поножовщина, пекло і содомія. А я не хочу це пропустити.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...