Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 25

- Доброго вечора, дорогі телеглядачі. Мушу попередити, що наступна програма не призначена для сімейного перегляду, тому усім, хто зібрався біля екранів парами або сім'ями, необхідно розійтися по окремим кімнатам і там продовжити перегляд нашої програми. Дякуємо за розуміння. Отже, в нас пряме включення із крамниці побутової техніки, яких повно у Вінниці. До непристойності повно. На кожному кроці. І всі пропонують надійну техніку. І всі приходять в них купувати товари. Ага, надійна техніка. Кожного разу нова надійна техніка. У вічне користування...
- Всі ми з вами змушені ламати наші гаджети. Така наша пристрасть зазирати всередину техніки і людського тіла. І хоч тут продаються пральні машини, кавоварки, пилосмоки, електробритви, мультиварки і календарики із котиками на наступний рік, кожен вінничанин приходить сюди, аби втамувати своє таємне бажання потримати новий модний смартфон, провести пальцем по округлим витонченим формам, почути мелодію ввімкнення і зайти, різко безцеремонно зайти в Інтернет і насолоджуватись дописами в соціальній мережі...
- Ну чому одразу в соціальну мережу, чому так грубо? Коли можна попередньо оцінити заставку, зайти в налаштування, зайнятись попередніми ласками, погратись в Солітер чи Бомбермена. Добрий день, шановні телеглядачі, я консультант в магазині побутової техніки. Так ось...
- А ваше ім'я?
- Моє ім'я?
- Так, аби представитись...
- Давайте краще я увімкну вам це класний телевізор. Дивіться, які кольори, чіткість. По ньому показують саме пряме увімкнення із доброчинного марафону, учасники, якого біжать від Центрального мосту аж до Барського шосе. Приз за перемогу - цей самий телевізор.
- Доброго дня. У зв'язку із сильними морозами і такими ж сильними снігопадами, коли відмовила вся снігоприбиральна техніка, а комунальні працівники таки додумались оформитись на біржі зайнятості, міська влада організувала доброчинний легкоатлатичний марафон для мешканців міста, де головний приз - супертелевізор. І як ми бачимо, учасників зібралось безліч. Експерти заявляють, що проїжджу частину на Соборній вони протопчуть швидко й якісно, а от до Лісопарку живими дотягнуть не більше третини. Але воно того варто. Ви тільки подивіться на цей телевізор, де демонструється наша місцева телепередача. Які кольори, яка чіткість...
- Доброго вечора, дорогі телеглядачі. Мушу попередити, що наступна програма не призначена для сімейного перегляду, тому усім, хто зібрався біля екранів парами або сім'ями, необхідно розійтися по окремим кімнатам і там продовжити перегляд нашої програми. Дякуємо за розуміння. Але яке в біса розуміння? Що відбувається? Чому на екрані екран, де екран, на якому екран з екраном всередині?
- То як вас звати?
- Я не можу вам представитись. Але назву вам ім'я Анна.
- Хто така Анна?
- Розумієте, нас вчили якщо не можемо вдовольнити пряму потребу клієнта, то маємо пропонувати їм товар-замінник.
- І це працює?
- Доброго вечора, дорогі телеглядачі. Мушу попередити, що наступна програма не призначена для сімейного перегляду, тому усім, хто зібрався біля екранів парами або сім'ями, необхідно розійтися по окремим кімнатам і там продовжити перегляд нашої програми. Дякуємо за розуміння...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...