Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 25

- Доброго вечора, дорогі телеглядачі. Мушу попередити, що наступна програма не призначена для сімейного перегляду, тому усім, хто зібрався біля екранів парами або сім'ями, необхідно розійтися по окремим кімнатам і там продовжити перегляд нашої програми. Дякуємо за розуміння. Отже, в нас пряме включення із крамниці побутової техніки, яких повно у Вінниці. До непристойності повно. На кожному кроці. І всі пропонують надійну техніку. І всі приходять в них купувати товари. Ага, надійна техніка. Кожного разу нова надійна техніка. У вічне користування...
- Всі ми з вами змушені ламати наші гаджети. Така наша пристрасть зазирати всередину техніки і людського тіла. І хоч тут продаються пральні машини, кавоварки, пилосмоки, електробритви, мультиварки і календарики із котиками на наступний рік, кожен вінничанин приходить сюди, аби втамувати своє таємне бажання потримати новий модний смартфон, провести пальцем по округлим витонченим формам, почути мелодію ввімкнення і зайти, різко безцеремонно зайти в Інтернет і насолоджуватись дописами в соціальній мережі...
- Ну чому одразу в соціальну мережу, чому так грубо? Коли можна попередньо оцінити заставку, зайти в налаштування, зайнятись попередніми ласками, погратись в Солітер чи Бомбермена. Добрий день, шановні телеглядачі, я консультант в магазині побутової техніки. Так ось...
- А ваше ім'я?
- Моє ім'я?
- Так, аби представитись...
- Давайте краще я увімкну вам це класний телевізор. Дивіться, які кольори, чіткість. По ньому показують саме пряме увімкнення із доброчинного марафону, учасники, якого біжать від Центрального мосту аж до Барського шосе. Приз за перемогу - цей самий телевізор.
- Доброго дня. У зв'язку із сильними морозами і такими ж сильними снігопадами, коли відмовила вся снігоприбиральна техніка, а комунальні працівники таки додумались оформитись на біржі зайнятості, міська влада організувала доброчинний легкоатлатичний марафон для мешканців міста, де головний приз - супертелевізор. І як ми бачимо, учасників зібралось безліч. Експерти заявляють, що проїжджу частину на Соборній вони протопчуть швидко й якісно, а от до Лісопарку живими дотягнуть не більше третини. Але воно того варто. Ви тільки подивіться на цей телевізор, де демонструється наша місцева телепередача. Які кольори, яка чіткість...
- Доброго вечора, дорогі телеглядачі. Мушу попередити, що наступна програма не призначена для сімейного перегляду, тому усім, хто зібрався біля екранів парами або сім'ями, необхідно розійтися по окремим кімнатам і там продовжити перегляд нашої програми. Дякуємо за розуміння. Але яке в біса розуміння? Що відбувається? Чому на екрані екран, де екран, на якому екран з екраном всередині?
- То як вас звати?
- Я не можу вам представитись. Але назву вам ім'я Анна.
- Хто така Анна?
- Розумієте, нас вчили якщо не можемо вдовольнити пряму потребу клієнта, то маємо пропонувати їм товар-замінник.
- І це працює?
- Доброго вечора, дорогі телеглядачі. Мушу попередити, що наступна програма не призначена для сімейного перегляду, тому усім, хто зібрався біля екранів парами або сім'ями, необхідно розійтися по окремим кімнатам і там продовжити перегляд нашої програми. Дякуємо за розуміння...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...