Із вигаданих вінницьких хронік 28

- Діти, проходьте сюди, тут починатиметься наша екскурсія.
- А чому нас повели замість кразнавчого музею на ІТ--фірму?
- Ти тупий? Сьогодні ж середа.
- А, точно, 
- Тихо, діти! Ми починаємо в рамках навчання знайомити вас не стільки з минулим, а скільким з майбутнім. Дивно звучить, чи не так? Направду, мені цікаво спостерігати за словесними колізіями стосовно таких вигаданих речей як час. Бо що ж ми маємо як не шкалу, на яку орієнтуємо рук тіл у фізичному світі, а потім цим користуються люди, які поширюють ілюзію на наше життя. Мовляв, гроші це час і він постійно марнується. Бо це така система...
- Тетяно Степанівно, тихіше. Я бачив як за вікном проїхала автівка "Вінницяводоканал"...
- Ну добре. Знайомтеся, це Олег. Дивно, що він має таке ім'я, а не якийсь Іксес345. Так, справжня людина, яка створює ботів. Ви певне вважаєте себе творцем?
- Та ні, насправді ми організували екскурсії на наші фірми для підняття власної самооцінки.
- Хіба у вас так все погано?
- Так, забагато реального світу.
- А чого у вас так так багато бубнів в офісі?
- Бо створення програм це справжня лотерея. Якщо все добре...
- Дядьку, а в мене щось зависає смартфон...
- Ось так завжди: все ніби норм, а ось тут тобі реальний світ!
- Володю, вийди з приміщення! Як тобі не соромно!
- Тетяна Степанівно, я ж просто запитав!
- Вийди геть! Як вам Олеже, краще?
- Краще... Ну, хто хоче побачити нашу кухню?
- У вас є кухня на фірмі? Так, ця реальність така безсердечна...