Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 33

- Доброго дня! Вітаємо в театрі ім. Садовського. Здавайте одежу в гардероб, за кілька хвилин почнеться вистава "Як інтелектуальна поліція в театр ходила". Ого, бачу ви прийшли цілою групою і у вас світле фарбоване волосся.
- Так, добре, що хоч ви помітили. Усе наше управління інтелектуальної поліції прийшло на цю виставу із такою інтригуючою назвою.
- А, головне, що назва не порушує чужих авторських прав, а?
- Це ви вдало підмітили. Майже смішно. А он на вчорашній лекції про дизайнерські інновації довелося забракувати половину лекцій, а двох лекторів запакували в камери із телевізорами, де цілодобово транслюють "Перший національний", а ще сидить еротичного театру, який незаконно використовував пози, на які авторське право має компанія "Браззерс".
- А вони мають?
- З низьким рівнем народжуваності, гадаю, українців це не повинно хвилювати.
- Он як? Що ж, проходьте, займайте свої місця.
- Панове офіцери, займайте свої місця і не втрачайте пильності.
- Тихо, вистава починається.
- Дивіться, на сцені стільки стільців, люди в нашій формі.
- В нашій, а ми маємо право їх заарештовувати?
- Вони в нашій формі. Ми не можемо їх заарештовувати.
- Панове офіцери, займайте свої місця і не втрачайте пильності.
- Тихо, вистава починається.
- Дивіться, на сцені стільки стільців, люди в нашій формі.
- В нашій, а ми маємо право їх заарештовувати?
- Вони в нашій формі. Ми не можемо їх заарештовувати.
- Вони сіли так само і повторюють наші діалоги.
- Вони сіли так само і повторюють наші діалоги.
- Зашібісь, який реалізм.
- Зашібісь, який реалізм.
- І що, вся вистава йтиме так, що актори повторюватимуть наші рухи й слова?
- І що, вся вистава йтиме так, що актори повторюватимуть наші рухи й слова?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- Ще одне повторення?
- Ще одне повторення?
- Ще одне повторення?
- Он перед третіми з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед другими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед першими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед нульовими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- А-а-а-а!
- Любий, що трапилось? Знову наснився кошмар?
- Так, знову це нескінченне законне копіювання...
- Я можу допомогти тобі заспокоїтися...
- Ні, не вийде - у "Браззерс" всі авторські права.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...