Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 33

- Доброго дня! Вітаємо в театрі ім. Садовського. Здавайте одежу в гардероб, за кілька хвилин почнеться вистава "Як інтелектуальна поліція в театр ходила". Ого, бачу ви прийшли цілою групою і у вас світле фарбоване волосся.
- Так, добре, що хоч ви помітили. Усе наше управління інтелектуальної поліції прийшло на цю виставу із такою інтригуючою назвою.
- А, головне, що назва не порушує чужих авторських прав, а?
- Це ви вдало підмітили. Майже смішно. А он на вчорашній лекції про дизайнерські інновації довелося забракувати половину лекцій, а двох лекторів запакували в камери із телевізорами, де цілодобово транслюють "Перший національний", а ще сидить еротичного театру, який незаконно використовував пози, на які авторське право має компанія "Браззерс".
- А вони мають?
- З низьким рівнем народжуваності, гадаю, українців це не повинно хвилювати.
- Он як? Що ж, проходьте, займайте свої місця.
- Панове офіцери, займайте свої місця і не втрачайте пильності.
- Тихо, вистава починається.
- Дивіться, на сцені стільки стільців, люди в нашій формі.
- В нашій, а ми маємо право їх заарештовувати?
- Вони в нашій формі. Ми не можемо їх заарештовувати.
- Панове офіцери, займайте свої місця і не втрачайте пильності.
- Тихо, вистава починається.
- Дивіться, на сцені стільки стільців, люди в нашій формі.
- В нашій, а ми маємо право їх заарештовувати?
- Вони в нашій формі. Ми не можемо їх заарештовувати.
- Вони сіли так само і повторюють наші діалоги.
- Вони сіли так само і повторюють наші діалоги.
- Зашібісь, який реалізм.
- Зашібісь, який реалізм.
- І що, вся вистава йтиме так, що актори повторюватимуть наші рухи й слова?
- І що, вся вистава йтиме так, що актори повторюватимуть наші рухи й слова?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- Ще одне повторення?
- Ще одне повторення?
- Ще одне повторення?
- Он перед третіми з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед другими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед першими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед нульовими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- А-а-а-а!
- Любий, що трапилось? Знову наснився кошмар?
- Так, знову це нескінченне законне копіювання...
- Я можу допомогти тобі заспокоїтися...
- Ні, не вийде - у "Браззерс" всі авторські права.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021