Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 33

- Доброго дня! Вітаємо в театрі ім. Садовського. Здавайте одежу в гардероб, за кілька хвилин почнеться вистава "Як інтелектуальна поліція в театр ходила". Ого, бачу ви прийшли цілою групою і у вас світле фарбоване волосся.
- Так, добре, що хоч ви помітили. Усе наше управління інтелектуальної поліції прийшло на цю виставу із такою інтригуючою назвою.
- А, головне, що назва не порушує чужих авторських прав, а?
- Це ви вдало підмітили. Майже смішно. А он на вчорашній лекції про дизайнерські інновації довелося забракувати половину лекцій, а двох лекторів запакували в камери із телевізорами, де цілодобово транслюють "Перший національний", а ще сидить еротичного театру, який незаконно використовував пози, на які авторське право має компанія "Браззерс".
- А вони мають?
- З низьким рівнем народжуваності, гадаю, українців це не повинно хвилювати.
- Он як? Що ж, проходьте, займайте свої місця.
- Панове офіцери, займайте свої місця і не втрачайте пильності.
- Тихо, вистава починається.
- Дивіться, на сцені стільки стільців, люди в нашій формі.
- В нашій, а ми маємо право їх заарештовувати?
- Вони в нашій формі. Ми не можемо їх заарештовувати.
- Панове офіцери, займайте свої місця і не втрачайте пильності.
- Тихо, вистава починається.
- Дивіться, на сцені стільки стільців, люди в нашій формі.
- В нашій, а ми маємо право їх заарештовувати?
- Вони в нашій формі. Ми не можемо їх заарештовувати.
- Вони сіли так само і повторюють наші діалоги.
- Вони сіли так само і повторюють наші діалоги.
- Зашібісь, який реалізм.
- Зашібісь, який реалізм.
- І що, вся вистава йтиме так, що актори повторюватимуть наші рухи й слова?
- І що, вся вистава йтиме так, що актори повторюватимуть наші рухи й слова?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- Ще одне повторення?
- Ще одне повторення?
- Ще одне повторення?
- Он перед третіми з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед другими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед першими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед нульовими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- А-а-а-а!
- Любий, що трапилось? Знову наснився кошмар?
- Так, знову це нескінченне законне копіювання...
- Я можу допомогти тобі заспокоїтися...
- Ні, не вийде - у "Браззерс" всі авторські права.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...