Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 33

- Доброго дня! Вітаємо в театрі ім. Садовського. Здавайте одежу в гардероб, за кілька хвилин почнеться вистава "Як інтелектуальна поліція в театр ходила". Ого, бачу ви прийшли цілою групою і у вас світле фарбоване волосся.
- Так, добре, що хоч ви помітили. Усе наше управління інтелектуальної поліції прийшло на цю виставу із такою інтригуючою назвою.
- А, головне, що назва не порушує чужих авторських прав, а?
- Це ви вдало підмітили. Майже смішно. А он на вчорашній лекції про дизайнерські інновації довелося забракувати половину лекцій, а двох лекторів запакували в камери із телевізорами, де цілодобово транслюють "Перший національний", а ще сидить еротичного театру, який незаконно використовував пози, на які авторське право має компанія "Браззерс".
- А вони мають?
- З низьким рівнем народжуваності, гадаю, українців це не повинно хвилювати.
- Он як? Що ж, проходьте, займайте свої місця.
- Панове офіцери, займайте свої місця і не втрачайте пильності.
- Тихо, вистава починається.
- Дивіться, на сцені стільки стільців, люди в нашій формі.
- В нашій, а ми маємо право їх заарештовувати?
- Вони в нашій формі. Ми не можемо їх заарештовувати.
- Панове офіцери, займайте свої місця і не втрачайте пильності.
- Тихо, вистава починається.
- Дивіться, на сцені стільки стільців, люди в нашій формі.
- В нашій, а ми маємо право їх заарештовувати?
- Вони в нашій формі. Ми не можемо їх заарештовувати.
- Вони сіли так само і повторюють наші діалоги.
- Вони сіли так само і повторюють наші діалоги.
- Зашібісь, який реалізм.
- Зашібісь, який реалізм.
- І що, вся вистава йтиме так, що актори повторюватимуть наші рухи й слова?
- І що, вся вистава йтиме так, що актори повторюватимуть наші рухи й слова?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- О, дивіться, перед акторами на сцені з'являється ще одна сцена і там також люди в нашій формі. А їх ми можемо затримати?
- Ще одне повторення?
- Ще одне повторення?
- Ще одне повторення?
- Он перед третіми з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед другими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед першими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- Он перед нульовими з'являється ще одна сцена! А їх ми можемо заарештувати?
- А-а-а-а!
- Любий, що трапилось? Знову наснився кошмар?
- Так, знову це нескінченне законне копіювання...
- Я можу допомогти тобі заспокоїтися...
- Ні, не вийде - у "Браззерс" всі авторські права.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...