Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 35

- Кохана, завтра день усіх закоханих...
- Ум-м-м... Я заінтригована!
- Не перебивай мене, кохана...
- Я не перебиваю, а висловлюю свої почуття заінтрегованості.
- Ну так, але іноді цілком достатньо легкого здивування здіймання бровами вгору і солодкого виразу на обличчі.
- Хто тобі сказав, що цього достатньо? Я от ніколи не помічала за тобою відмінних навичок читати мікроміміку на моєму обличчі.
- Ну бо я маю звичку опускати голову донизу, я сутулюсь.
- А міг би й не сутулитись.
- Я відчуваю важкість буття, тому й звернувся до тебе з проханням до дня всіх закоханих.
- Важкість буття? І що ж це за прохання і чому саме до дня закоханих ти згадав про важкість буття, будучи зі мною одруженим?
- Ну бо я тут подумав...
- З опущеною головою?
- Так з опущеною головою. Так мені легше думати.
- І до чого ти додумався?
- Можна цієї ночі я буду зверху?
- Тобто, після цього буття має полегшати?
- Це важко пояснити, але хоч цієї ночі дай мені таку можливість.
- Ні!
- Ну будь ласка!
- Ні!
- Я хочу!
- Ні!
- Ну скачаю я для тебе той фільм!
- Ні!
- Мають же бути якійсь важелі впливу! Мені що, звернутись до органів влади.
- Доброго дня, шановні глядачі. Ми ведемо свій репортаж із Верховної Ради...
- Шановні депутати! Сьогодні на повістці дня: медична реформа, ремонт автошляхів, зняття недоторканності із 16 депутатів, імпічмент Президенту і хто буде зверху в подружжі Пшешинсько-Горських до дня всіх закоханих. Яке питання будемо розглядати першим?
- Хто буде зверху в подружжі Пшешинсько-Горських до дня всіх закоханих!!!
- Після 12-годинного обговорення депутати так і не дійшли до конкретного рішення. Оголошено перерву до ранку, планують залучити екпертів із різних відомств. А тим часом, представники МВФ, які спочатку обурились таким ходом подій у ВР, тепер висловлюють своє захоплення тим, як народні обранці співпереживають проблемам окремих людей. Студіє?... Колеги, будь ласка, не смійтеся так голосно...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...