Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 37

- Розраховуємося за проїзд, розраховуємося за проїзд.
- Даруйте, але ми їдемо в ліфті!
- Розраховуємося за проїзд - на лінії контроль!
- Ви чули мене, ми спускаємося в ліфті!
- А ліфт, шановний, належить Вінницькій транспортній компанії!
- Це ж відколи?
- Відтоді як людській істоті стало впадло пройтися кілька зайвих метрів. Розраховуємося за проїзд! На лінії контроль!
- Ну добре. Тримайте!
- А дрібнішого у вас нічого немає???
- Уявіть собі, немає. Або ж у вас є пос-термінал? Можу розрахуватись за допомогою банківської картки.
- Пос-термінал є, але він постійно висне. А може ви у когось із пасажирів розміняєте.
- Ми тут з вами вдвох!
- Ну давайте. Але решти я не зможу вам дати, тому на здачу прочитаю вам лекцію про нашу криптовалюту.
- Ні, дякую, мені вже сьогодні читав таку лекцію касир на автовокзалі.
- Але ви не знаєте, які можливості для майнингу відкриваються у вас із нашою компанією.
- Криптовалюта мертва. Вона не має під собою матеріального виробництва.
- Знаєте, криптовалюту вже не перший рік закопують в землю, а тим часом провідні компанії світу, які вкладають свої активи в неї швидко опиняються на лідируючих позиціях в рейтингу по фінансовим ресурсам.
- В Україні криптовалюта незаконна.
- От що ви за той закон чіпляєтесь, коли справа йде про майбутнє.
- Ну і як ви пропонуєте майнити?
- О, бачу ви зацікавились. Ви ніколи не задумувались, чому вай-фай ніколи не працює в громадському транспорті?
- То це все майнінг???
- Наша компанія мусить якось виживати, більше того, наші айтішники розробили можливість використання ресурсів усіх гаджетів, які знаходяться в радіусі дії сигналу нашого роутера.
- Та ви знущаєтесь!
- Ні, можу заприсягтися на Біблії! Ось...
- Ви тримаєте руку на "Замок" Франца Кафки.
- У кожного своя Біблія...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...