Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 38

- Доброго ранку, брати й сестри мої. Сьогодні як і завжди о цій порі наша вінницька передача "Життя без інвестицій". Змученим і стражденним ми говоримо: "Жити необхідно без інвестицій". Коли ми йдемо темними шляхами, коли наше серце стискається у відчутті апокаліпсису, то дух наш часто спокушається необхідністю інвестицій. Про це з усіх сторін нам говорять падші люди своїми хтивими устами. Але ж ні, ми з вами, брати й сестри, ведемо праведний образ життя, говорячи тверде "ні" необхідності інвестицій. Адже погляньмо на буття, а його прекрасні сторони, які прекрасні у всьому і звучить це прекрасно. А що стоїть за інвестиціями? Всі ми добре знаємо, що це шлях в безодню, який масони прописали в сучасній економічній теорії. Все починається з невинного підняття заробітньої плати, а потім необхідно купувати новий транспорт, змінювати основні засоби, наймати дизайнера. Це затягує сильніше від наркотиків. Але ні, ми повинні впиратися, боротися проти диктату необхідності інвестицій. Ну і що, що обладнаня ще встановлено за радянського періоду? Наші діди витискали з нього по максимум і нічого, метал витримує все, запчастини до нього продаються за низькими цінами, або навіть можна виготовити власноруч. Капітальний ремонт? Хто-небудь може роз'яснити що це? Звісно, не можуть, бо розуміють, що цілком достатньо поточного. Нові комп'ютери? Цілком вистачить старих, коли берегти техніку і часто збирати пилосмоком все сміття із системного блоку. Інвестиції спотворюють наше життя, заважають прекрасному спогляданню прекрасного в цьому прекрасному житті.
- Я керую своїм бізнесом вже 15 років. Спочатку я інвестував мов дурний, в сім'ї не ладилось, наймані працівники тонули в пороках. Але все змінилось. Я відкрив для себе, що можна жити без інвестицій, бачити, яке це життя прекрасне, що жоден поет не може описати. Я зав'язав з інвестиціями, стосунки в сім'ї налагодились, ми вже збудували два будинки, купили останню марку "БМВ", у працівників зникли пороки, вони більше часу проводять на роботі, кожну частку душі віддають на виготовлення продукції, тримають себе в формі, сидять на дієті. Дякую, тобі, прекрасне життя без інвестицій.
- Приклад Володимира надихає, чи не так, брати й сестри мої? Якщо ви й досі страждаєте від необхідності інвестицій і вся краса життя від вас тікає, то кажіть "Ні" інвестиціям. Заплющуйте очі, стиснюйте кулаки і кажіть: "Ні - інвестиціям". Кожної миті на робочому місці, на кожній нараді "Ні - інвестиціям". І най прибуде з вами краса цього світу...
Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...
Дописати коментар
Докладніше

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021
Дописати коментар
Докладніше

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...
Дописати коментар
Докладніше