- Доброго дня! Ви викликали тримача пральної машини?
- Так, все вірно. Проходьте сюди. Ось тут у ванній кімнаті пральна машина, яку я вимкнув перед віджимкою мокрої тканини.
- О, чудово! Давайте, я буду її тримати, а ви вмикайте.
- Обережно, вмикаю. Скажіть, а у вас немає вакансій?
- Залежно від ваших навичок і попереднього досвіду. Ким ви працювали раніше?
- Раніше стоматологом, а тепер пішов в дизайнери на свою голову і от вже виникла необхідність їхати з Вінниці.
- Ого!
- Так, мені неприємно таке казати...
- Ні, це я про вашу пральну машину, в якої надто потужний двигун як на такі габарити і масу.
- Не знаю, її ніби китайці збирали...
- Як це ви можете поїхати з Вінниці? Ви ж потім буде звичайним туристом!
- Зате будуть гроші...
- За Китай я не впевнений. Швидше за все, білоруський плагіат.
- Ем... Ем...
- От як у вас будуть гроші, то вам нічого іншого в життя не залишається як бути туристом.
- Ем...
- Хух, дякую. О то у нас професійна вада розвинулась: наша реакція в розмові відстає на одну репліку.
- Та будь ласка. Але ж що робити в такій ситуації? Моє життя прямує в наперед розроблений сценарій успішної людини і ось вже журналісти пишуть на електронку, що хочуть брати інтерв'ю про моє успішне ділове життя.
- Я лише тримач пральних машин.
- А я лише дизайнер. В мене вже виробилась звичка ходити по крамницям із сувенірами і пихато зауважувати, мовляв, що тільки люди не вигадують, аби заробити гроші.
- На жаль, тримачів пральних машин з навичками дизайнера, сисадміна і атірозробника женуть із самого порогу, великою популярністю користуються тримачі із навичками психіатра, водія автівки, поліцейського, композитора, податківця, торговця б/у ліками, фотографа і ще останнім часом росте популярність у тримачів із досвідом кухарської посади.
- А дизайнери?
- З дизайнерами туго. Вони тримають пральну машину, її кидає із сторони в сторону і дизайнери починають вирівнювати пральну машину по швам плитки у ванній кімнаті. А від цього страждає якість вижимки. Пральна машина може стояти рівненько й гарно, але починаєш виймати тканину із неї - то вона надто зім'ята, то з неї ще капає. А то дизайнери починають нояти, мовляв, їм тут нічого робити, треба звідси їхати.
- Так і я про це. Я спробував піти в службу анулювання зустрічей. Так я не зміг анулювати жодної зустрічі, бо в мені відчували туриста.
- Ну так, туристам відкриті всі двері, але жодне серце.
- І я про це. Як же ж може розвиватись туризм за такої умови?
- Не знаю.
- А яка у вас друга професія?
- Працюю в краєзнавчому музеї.
- Успішно?
- Непогано. Протягом останнього місяця ми запакували 136 експонатів, а розпакували - 144.
- Не сезон?
- Почастішали засідання клубу менеджерів з продажів, тому не завжди вдається запаковувати більше, аніж розпаковуємо.
- Почастішали?
- Уявіть собі. Десь завівся протяг і коли він ганяє повітря кістками мамонта, то з'являється такий звук, наче хтось грає на губній гармошці. Їх від цього неабияк клинить.
- Так, все вірно. Проходьте сюди. Ось тут у ванній кімнаті пральна машина, яку я вимкнув перед віджимкою мокрої тканини.
- О, чудово! Давайте, я буду її тримати, а ви вмикайте.
- Обережно, вмикаю. Скажіть, а у вас немає вакансій?
- Залежно від ваших навичок і попереднього досвіду. Ким ви працювали раніше?
- Раніше стоматологом, а тепер пішов в дизайнери на свою голову і от вже виникла необхідність їхати з Вінниці.
- Ого!
- Так, мені неприємно таке казати...
- Ні, це я про вашу пральну машину, в якої надто потужний двигун як на такі габарити і масу.
- Не знаю, її ніби китайці збирали...
- Як це ви можете поїхати з Вінниці? Ви ж потім буде звичайним туристом!
- Зате будуть гроші...
- За Китай я не впевнений. Швидше за все, білоруський плагіат.
- Ем... Ем...
- От як у вас будуть гроші, то вам нічого іншого в життя не залишається як бути туристом.
- Ем...
- Хух, дякую. О то у нас професійна вада розвинулась: наша реакція в розмові відстає на одну репліку.
- Та будь ласка. Але ж що робити в такій ситуації? Моє життя прямує в наперед розроблений сценарій успішної людини і ось вже журналісти пишуть на електронку, що хочуть брати інтерв'ю про моє успішне ділове життя.
- Я лише тримач пральних машин.
- А я лише дизайнер. В мене вже виробилась звичка ходити по крамницям із сувенірами і пихато зауважувати, мовляв, що тільки люди не вигадують, аби заробити гроші.
- На жаль, тримачів пральних машин з навичками дизайнера, сисадміна і атірозробника женуть із самого порогу, великою популярністю користуються тримачі із навичками психіатра, водія автівки, поліцейського, композитора, податківця, торговця б/у ліками, фотографа і ще останнім часом росте популярність у тримачів із досвідом кухарської посади.
- А дизайнери?
- З дизайнерами туго. Вони тримають пральну машину, її кидає із сторони в сторону і дизайнери починають вирівнювати пральну машину по швам плитки у ванній кімнаті. А від цього страждає якість вижимки. Пральна машина може стояти рівненько й гарно, але починаєш виймати тканину із неї - то вона надто зім'ята, то з неї ще капає. А то дизайнери починають нояти, мовляв, їм тут нічого робити, треба звідси їхати.
- Так і я про це. Я спробував піти в службу анулювання зустрічей. Так я не зміг анулювати жодної зустрічі, бо в мені відчували туриста.
- Ну так, туристам відкриті всі двері, але жодне серце.
- І я про це. Як же ж може розвиватись туризм за такої умови?
- Не знаю.
- А яка у вас друга професія?
- Працюю в краєзнавчому музеї.
- Успішно?
- Непогано. Протягом останнього місяця ми запакували 136 експонатів, а розпакували - 144.
- Не сезон?
- Почастішали засідання клубу менеджерів з продажів, тому не завжди вдається запаковувати більше, аніж розпаковуємо.
- Почастішали?
- Уявіть собі. Десь завівся протяг і коли він ганяє повітря кістками мамонта, то з'являється такий звук, наче хтось грає на губній гармошці. Їх від цього неабияк клинить.
Коментарі
Дописати коментар