мені
більше не потрібно море
достатньо
світлини із завмерлою
безкрайньою
водою яка збурена
у
гніві як безпорадна матір
коли
на її очах кривдять дітей
я
думаю про цілі народи і щастя
коли
океани оберігали їхніх богів
і не
існувало фотографій тільки
бережно
переносили зоряне небо
на
камінь мовляв світ не більшає
лише
прибережними хвилями
достатньо
дощу прийти в місто
і море
віддзеркалюється в кожному
хто
тонутиме мурахою і комфорт
під
рекламними брендами і марками
затягуватиме
пам’ять в дренажі
а я
думатиму що не був на морі
і
шукатиму альтернативні шляхи
для
подорожі і цінності повітря
в
якому ще розсипано стільки зірок
і
молочний шлях немов паща риби
яку
викинув на берег дефолт
мені
більше не потрібно море
із
хвилями і радіоефірами покінчено
вони
лише цятками жевріють
на
згарищі уяви яка щовесни
тулиться
до зоряного неба і розмотує
клубок
світу море за морем
народ
за народом місто за містом
що
ниткою я рухаюсь наосліп
вона
як амазонка вічна і достатня
яку
безсоромно грабує океан
по-материнськи
послаблюючи уяву
Коментарі
Дописати коментар