післявеликодня
ніч це білі простирадла
вишневого
цвіту опалого з дерев
яким
пощастило рости в безлюдному
селі
поміж покинутих ковчегів-хаток
ще
років тридцять тому ці вулиці
тонули
в бебі-бумі і чередах корів
і
підліткові руки хвацько виламували
вишняки
для імітації фехтування
поміж
скіфами і персами і переможці
гнали
стада на луки де жуки-олені
чекали
на опівнічний вуличний ліхтар
однак
від історії залишились міста
гамірні
і перенаселені і достатньо
чутливі
як залапаний екран смартфону
де
повного обгорілого взуття і черепів
роздертих
собаками собак і котів
де
післявеликодня ніч це перший вірш
в
якому багато шаманства і вина
дарує
прощення і холодні озера
в які
пірнаєш з головою і торкаєшся
ніжного
намулу ніби вишневого цвіту
ти
заперечиш мов я не раз це писав
але
вишневий цвіт має глибоке коріння
яке
лоскоче серце країни що сміх
бджіл
землі дощів і битого скла
всьому
цьому необхідне трактування
ніби
вивільняти тепло із котла
який
одного дня розірве мою пам’ять
на
хлібні великодні миті у які
крізь
сон вриваються бризки води
з кропила священика
Коментарі
Дописати коментар