вже вересень доривають голодні пси
а ти все вкладаєш слова вітмена і керуака
в подорожі однією і тією ж дорогою
що лисі клумби біля трамвайного депо
що смуток перерослих і перецвілих лип
що механічне прикурювання сигарети
кволої продавчині равликового кіоска
все це ти приречений любити і оминати
аби не пізнати історії їхнього потрапляння
в поезію
розмальовані мури порожні за ними в'язниці
здається ходиш не по той бік свободи
не по той бік місяця чотирнадцятої сонати
проходиш в діру між шматками вересня
і жінка з мідними пасмами і в білій сукні
плете сузір'я з історії про твій дім
її тендітні пальці внесли в плетиво
занадто складні вузли і надто звичні петлі
які ховаються в денному небі все подалі від
поезії
яку б сторінку не перегорнув чи не списав
білизна очищених сном очей чи біла тінь
кокону який човном губиться в небі
виповнює сукно жінки з мідними пасмами
музикою сполоханого вітром іржавого листя
вересень не відновити не перейти мостом
не здолати америкою в словах вітмена і керуака
вересень це тихий вирок під яким гойдаються
петлі
тож мовчи далі йди
без поезії
Коментарі
Дописати коментар