третя космічна і за межі
крайньої відомої орбіти
тіло позбавлене втоми і тіло
розсіяло позаду єдиний дім
без вектору гравітації і часу
все залежить від поділу клітин
велике нічого нескінченне нічого
де пам'ять із умовних інструкцій
лише амбієнт анабіозного сну
наздоганяєш старі радіохвилі
заблукалі фотони рівняються із
правим бортом і фізичні закони
стають крихкими і абсолютними
віра у концентроване повітря
менша за фотон слабша за шолом
це місячна соната бетговена
людство й далі ділиться музикою
з цією нескінченною пітьмою
все далі один вічний пил
від обертання амбієнтного всесвіту
він нечутно лягає чорним снігом
липне і намотується ниткою
в клубок в ритмі місячної сонати
шар за шаром діаметр за діаметром
без озирання на швидкість і час
лише вічність фізичних законів
доки перша орбіта не прийме
супутником
Коментарі
Дописати коментар