сьогодні
в мене з'явився друг,
він
дивується наскільки довго я живу,
пам'ятаю
усіх царів, усіх слуг,
жінок
в коконі, ч/б фото,
а хто
він такий?
перемикач
радіостанцій,
теплий
светр, який влітку розтане.
так
склалось: час це соло -
потрібні
сили витягнути його,
перехиляти
вино, тренувати голос,
забути
випуск новин,
видалити
свою сторінку;
місто
грає роль батька -
я
просто пам'ять, я просто син.
соціальна
дистанція від друга
саме
на товщину волосини:
граємо
п'єсу про слугу і царя;
чи є
сотня в твоїй кишені,
чи зріє
в моїй кишені війна?
забудь
про мене, забудь про мене -
цю
пам'ять мав би їбати я,
а не
навпаки.
Коментарі
Дописати коментар