квиток на політ

 

в шафі пускають коріння манекени і мішені,

я достатньо забрехався, щоб мене забули,

тільки за присмерку підпускають до вікон

і питають як їм краще стріляти з рушниці,

мій сон це кістяк сонця і тінь риби,

ковдра наче крило збитого плювком літака,

звідки я летів без валіз і куди, до кого,

мій квиток розлетівся закладками до книг.

 

надмірно газована вода -

це все, що зосталось від ночі:

зорі-бульбашки шелестять на поверхні сну,

влучний постріл, мала, влучний постріл.

 

почну мовити правду - піднімуться ціни

і любителі неповнолітніх цим скористаються,

сідай за кермо і рушай в тихе місце

куди прямує кожна старість цього світу,

почну співати пісні - помру в злиднях

і в кожне слово вповзе золота змія,

просто приходь сюди коли постарієш -

я не поспішаю, я все шукаю свій квиток.

 

зелена вода, жодних ознак риби,

мій сон триває, хоча ніч в пляшці:

вода-скло, об яку ріжеш горло,

старість вимагає ще ковтка і це не спрага.