не дорослий світ

 

їх приносять сюди, бо цікавою є решта світу,

тут надто доросла територія без дорослих,

штучне молоко, штучне виховання і вихователі,

я б тебе поцілував, але це погана звичка,

тут речі - лише рештки припливу,

невідомо коли велика вода підступила,

їхні очі в стіну крізь стіну в далечінь:

решта світу, решта світу як товчене скло.

 

повноліття - аварійний вихід,

сполохані мурахи, сполохані дорослі

таємно переносять цукор

з мого горнятка в твоє,

співчуття на мить замінило інсулін,

вода відступила ще на метр.

 

краще витри кров і роби це мовчки,

приручена білка здохла, грудка землі -

тут тварина лише проміжний стан,

хтось із старших розбив вікно і це немов прапор,

я симулюю серцевий напад, але це погана звичка -

невідомо коли це серце запуститься,

тінь дорослого крізь мене, крізь тебе:

решта світу, решта світу як велика кров.

 

перед нами лежить конституція -

з цієї кімнати живим вийде лише один,

найважче навчитись не бачити,

бо всю воду спустили нижче ватерлінії:

надто солоно, надто солодко,

живи наповну, але це погана звичка.