батько-телевізор

колись телевізор замінив мені батька,

блукати вулицями вже не було сенсу -

я не хотів бити вікна і друзів,

достатньо коли є картинка віддзеркалень

від його п'яного тіла на дивані,

він приходив до тями і молився,

я уявляв себе фоновою рекламою,

яка припечена налаштовувати ефір на щастя.

я думав я щасливий, я думав я щасливий,

практично брехун, практично злодій

обмотаний оголеними дротами

на глибині кімнати перед пащею.

знаєш, відеомагнітофон замінив маму,

стільки б повторень ніхто не дозволив -

на кожен удар знаходилась смерть,

на кожну смерть тиснули "плей",

можна вмикати напругу і ніч,

я горітиму лише всередині без температури,

навіщо зайвий раз турбувати,

я знаю, що з кіна нічого не вийде.

думав, що я такий самий як і ти,

практично чоловік, практично син

обмотаний набоями і бинтами,

я готовий прийняти твою помсту.

2021 рік