затишені міста що стали
привидами
свічки які поспішно сховали
у підвали
передчасні посиденьки
розмови про
бога викурена цигарка дим в
нікуди
з нового року залишилось з
півпляшки
і відчуваєш що день цей
застрягне
на опівдні і небо буде в
передчасних
янголах з якими
розмовлятимеш ніч
а поки тіла розірвані і
додолу палі
стишують сірі міста до
волання
в повітрі чути сірку і таку
ж м’яту
яку ще баба садила коло
своєї хати
і тієї пори часто вимикали
світло
що ми сиділи при єдиній
свічці
немов коло сонця в чорному
космосі
і вигадували історії більші
за вечір
коли за три хати починався
цвинтар
з невідомими іменами на
хрестах
а далі тонув собі у вічних
вишняках
що не дійти до дальнього
краю
хіба що вигадаєш у усім
розповіси
якими виростали перші
могили у селі
та й чи росте цвинтар біля
села
або ж воно все навпаки і
живі
гуртуються довкола мертвих
імен
і доводиться перечитувати в
біблії
апокаліпсис і слухати як
зовні вогонь
претендує на досить велику
історію
яка переросте вечір
переросте чай
насичений м’ятою що не
згадати баби
не згадати діда лише
металеві хрести
затишені десь за містом
Коментарі
Дописати коментар