он село як привид із темних
віків
кістяк із дерева і зуби із
каміння
земля розсипалась під ноги
і дихає
осінь яка піднялась вище
ватерлінії
в повітрі передчуття зими а
в небі
дика війна і божевільні
божества
вечір подовшав на оберемок
дров
в роті присмак трирічної
самогонки
голова гудить від свіжих
новин
евакуація екзекуція дорога
кров
здешевлення тіл гітара в
кутку
наточені ножі замість
медіаторів
хто відтворить ввечері
кобейна
хлопець з яким вчились в
школі
сьогодні помер на фронті а
друг
вже в чехії знайшов собі
роботу
його душа немов бутон
тюльпана
мідна струна видає чистий
метал
ми вже немов у христа за
пазухою
безпомічні блохи вічно які
рубають
дрова і бачимо осіннє село
наче
терновий вінок яким обвився
давньогрецький філософ
серед ночі
тіні будинків ловлять
зоряне небо
захаращене горище поверхи
сатурна
здіймається в орбіті повз
горіх
листя горить жовтим в
атмосфері
послання з марсу війна
триває
поверхня червона всюди
кратери
філософ каже що десь там
зло
зліплена цвяхами ніби
долоні ісуса
машина яка пожиратиме усіх
і вся
і він не знає як її
зупинити бо він
просто сидить в осінньому
селі
і бачить лише місяць із
печери
Коментарі
Дописати коментар