Перейти до основного вмісту

23 рік текст одинадцятий

 

яким же сьогодні стане слово яким воїни

більше гупають по ухилятнам і лайдакам

давай прокидайся чоловічий роде виходь

ти чуєш наше слово а чи є в тобі слово

яке буде парою почутому і визирне перед

очима політ валькірії танець кулемета

чи знайдеться хоч слово у морі двигунів

які все пливуть і тонуть на сході а потім

вертають чорніші від землі що зривають

пласти усіх стародавніх битв чоловіки

ближче до слова яким володіє і книга

і марш з оркестром далекобійних гаубиць

ось ми йдемо в амуніції з очима повними

пороху жменею землі в кишені і флягами

води почасти горілки нам не до правил

шестерні часу кусають і ламають кінцівки

або армія або старість все інше викликає

глум і прокляття і чути слова подроблені

колючі без початку і кінця огорнуті вогнем

обв’язані гіллям закладені чорним вікном

слова в яких вже проступає майбутнє

слова прописані в книгах пам’яті і забуття

слова які кричали під палючим фосфором

і ніч холодила кожен звук із кам’яних уст

що радіоефір ледь вибухав оркестровкою

коли від польоту валькірій зостався один

ледве чутний совиний помах над окопом

що згодом діти мертві чи твої ж майбутні

все гукатимуть у вікна й двері прочинені

для різдвяних колядок чи нових посівань

цукерки або смерть слава або ганьба

мовчання або слово слово або старість

старість або старість

 

23р.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...