Перейти до основного вмісту

23 рік текст чотирнадцятий

 

війна триває вже достатньо аби визнати

що я не маю жодного уявлення про неї

як же глибоко бойові дії пустили коріння

і які типи фронтів утворились в побуті

війна уселика і всеколірна жива і мертва

не відділити мене від війни і її від мене

чим вже є осінь як не бліндажами в землі

і дощами із важкими хмарами і краплями

фосфору чи то селяни збирають городину

чи то ще розмінування і щасливий солдат

наповнює причіп детонаторами і мішки

теліпаються на вітру після того як вимили

кров і падають каштани немов ті уламки

віруючі і налякані радіють вістрю божому

доля й випадок дають найбільший азарт

проїхати з міста у місто чи ще сто метрів

проповзти і зібрати повні кишені землі

і в землянку із мурованою грубкою ніби

на окрему планету де ще свистять орбіти

і дощить гільзами що більшої імперії не

знайти як жарт воїна про цивілів і мерців

і безглуздий сон допоки тремтить фронт

абсурдна черга до екофлоу аби телефон

зарядити задля розмови в якій вдавати

що війни немає а то просто гроза дощ

а побратими ось-ось зателефонують своїм

просто сіла батарея просто черга і квіти

тут не квітнуть чорнобривці і ніякого маку

тільки не слухай нікого лише віддихаюсь

і наберусь сил щоб тебе зміг заспокоїти

ну так тут чути генделя і баха це ж осінь

ну й ця земля майже танцює перед сном

від того й ніч красива важкими звуками

в таку ніч ти краще спи а я тут озирнусь

може на цій війні я щось таки пропустив

 

23р.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр