Перейти до основного вмісту

23 рік текст чотирнадцятий

 

війна триває вже достатньо аби визнати

що я не маю жодного уявлення про неї

як же глибоко бойові дії пустили коріння

і які типи фронтів утворились в побуті

війна уселика і всеколірна жива і мертва

не відділити мене від війни і її від мене

чим вже є осінь як не бліндажами в землі

і дощами із важкими хмарами і краплями

фосфору чи то селяни збирають городину

чи то ще розмінування і щасливий солдат

наповнює причіп детонаторами і мішки

теліпаються на вітру після того як вимили

кров і падають каштани немов ті уламки

віруючі і налякані радіють вістрю божому

доля й випадок дають найбільший азарт

проїхати з міста у місто чи ще сто метрів

проповзти і зібрати повні кишені землі

і в землянку із мурованою грубкою ніби

на окрему планету де ще свистять орбіти

і дощить гільзами що більшої імперії не

знайти як жарт воїна про цивілів і мерців

і безглуздий сон допоки тремтить фронт

абсурдна черга до екофлоу аби телефон

зарядити задля розмови в якій вдавати

що війни немає а то просто гроза дощ

а побратими ось-ось зателефонують своїм

просто сіла батарея просто черга і квіти

тут не квітнуть чорнобривці і ніякого маку

тільки не слухай нікого лише віддихаюсь

і наберусь сил щоб тебе зміг заспокоїти

ну так тут чути генделя і баха це ж осінь

ну й ця земля майже танцює перед сном

від того й ніч красива важкими звуками

в таку ніч ти краще спи а я тут озирнусь

може на цій війні я щось таки пропустив

 

23р.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...