отак оминаєш назву села а
його за знаком
немає і так само людина
тицяє під носа
посвідчення за яким і
людину не розгледиш
спочатку питають звідкіля ти
який знак
стоїть край дороги перед
тобою подібно
броні чи клейма і зазвичай
відказують своє
місце на що той чи то із
заздрістю чи то
з іронією підмічає що війни
там у вас немає
що мав би мене узяти сором
натомість там
вічний вечір коли нікого не
чекають від
сну до сну лише привиди собі
скрадаються
поміж парканів і шурхіт
листя жовтневого
і в центрі столу є глечик
свіжого молока
немов місяць уповні
підсвічує куций шлях
від окопу до бліндажу коли
хтось намацує
автомат чи флягу або вже
скидає форму
із позивним і змієм повзе з
райського саду
намотує на шкіру бинти і
всяке ганчір’я
аби не пізнали і думали ще
один з проказою
край дороги випрошує
цигарки і милостиню
в ім’я бога і слуг його під
знаком який
веде в нікуди але точно з
почивальні божої
веде землею яка вже мала
бути перекопана
і так само спати в
очікуванні густого снігу
натомість ґрунти крутяться
невдоволено
ходять хвилями перед очима
сонного воїна
і він хоче заспокоїти що
там вдома точно
бачать сни і вечеря
закінчується порожнім
глечиком коли місяць поволі
розтікається
нутром що й жодного знаку
не потрібно
аби нарешті зрозуміти що в
тому яблукові
жодних знань не було
23р.
Коментарі
Дописати коментар