сьогодні ти приходиш в
царство розбурханої води
що коли схиляєшся попити ти
бачиш демона
який приміряє твоє
відображення коли відомо
що у солдата немає
відображення і все навпомацки
навіть отче наш більше
вгадане за звуками
які колись чув малим від
матері більше за істину
знедоленого якому й кусень
хліба видається
правдою яка лише
відтермінує кляту смерть
і що в тій молитві як не
відгуки баха
музики плавної
заспокійливої досить осінньої
аби прийняти завершення
будь-чого як належного
і тут у царстві розбурханої
води все більше
масок карнавальних розмов
приземлених і трохи
музики яка все глушить і
розбурхує кров
що страшно зізнатись вихід
у пітьму вже
не означає повернення і
фото на пам’ять зітре
будь-яку пам’ять попливе
колами від прицільного
вогню а ти вдаватимеш
правильність і
бережливість навіть
сидітимеш з відкритим
затвором мовляв без патрону
все безпечно
а тобі казатимуть що зброя
лише пилом наб’ється
і тихо скотч здеруть
накинуть всередину землі
і зерно на додачу аби на
ранок вже пустило
стебло і в розмовах воїнів смерть
то мотузка поміж
твариною і надлюдиною
балансування на виставі
аби у глядачів проявився
увесь спектр емоцій
і їхні лики прикрасили б
полотна музею війни
і на фоні в затверділі
вікна хтось зазирне з нудьги
і побачить образ божий і
мовить отче наш
голосом здавленим ніби
потопельник в останні
хвилини гойдається хвилями
високими і відганяє
сонливість невідворотну за
якою слідує безодня
а демон шепоче пливи і
пливи мені потрібне твоє
обличчя
23р.
Коментарі
Дописати коментар