Болгарка поволі
опустилась в його руках на стару іржаву металеву трубу і пронизливо завижджала,
випускаючи зорепад іскор від шаленого тертя. З середини самої труби вирвався
протяжний глухий стогін, немов стара хрипла жінка конала від того страшного
розрізу і поволі хилилась до землі. Лише одне це вижджання буквально свистіло
кілька секунд між гір старого ржавого металобрухту, повільно просякаючи їх
різким звуком та розчиняючись своїм передсмертним хрипом серед трупів своїх побратимів.
З глухим стуком важка труба звалилась на землю, піднявши хмару пилу та зчинивши
міні землетрус, від якого кілька металевих деталей в найближчій купі дрібно і
пронизливо задзвеніли. На секунду все затихло, немов в скорботі за загиблою
деталлю, на ржавому боці якої, крізь наліт і іржу можна було прочитати «Зроблено
в СССР».
Згодом світ навколо
ожив різними звуками: далеко на залізниці робітники монотонно своїми кувалдами
забивали костилі в шпали, по дорозі буквально з нізвідки пробурчав старий
трактор, ревучи своїм дизелем, а високий рейковий кран над робітником з
болгаркою видав кілька протяжних звуків силування електродвигуна, який барахлив
ось вже півроку, а може десь і більше. Навіть сам робітник не міг пригадати, чи
колись цей кран нормально запускався. Після потуг кран рівно і протяжно
загудів, наближаючи свої павучі гачки до ампутованої частини іржавої труби. Гул
електромотору розбавляло скрипіння величезних коліс, які вже давно спрагли за мастилом.
Тим часом робітники залізниці продовжували монотонно гриміти кувалдами, а
робітник з болгаркою сплюнув на землю, яка являла собою дивну суміш старого
асфальту, сіро-зеленого бетону, дрібного щебеню, залишків вугілля та поодиноких
пожовклих стебел бур’яну. Він акуратно поставив болгарку на землю, від’єднав
дроти та пішов зачепити трубу до гаків крану.
Монотонний стукіт
кувалд припинився через свист потяга, який вибивав свій власний ритм на
металевих рейках. Кран загудів по-новому, піднімаючи важку трубу, а сам
робітник мовчки проводжав вагон за вагоном вантажного поїзда, стукіт і шум
якого говорили про закінчення робочої зміни пункту прийому металобрухту. Стукіт
по рейках з віддаленням поїзда ставав все тихішим, а згодом його перекрило
монотонне забивання костилів в шпали. Вечірній вітер почав періодично гудіти
над дахом складського приміщення. Погано прибитий оцинкований лист від відрових
хвиль з гуркотом, схожим на грім в небі, почав сигналізувати, що півночі вже
суне вечірнє холодне повітря.
Йому дали кілька
портретів Франка і під лемент кувалд він побрів крізь руїни перевалкової
овочевої бази, на ходу палячи дешеву цигарку. Його очі на мить затримались на
височенній залізній трубі, яка височіла над усім селом. Ця труба належала
соковому заводові, який тепер привидом знаходився посеред села в
справжнісіньких хащах. В голові робітник прикинув, що таку трубу можна здати за
чималу копійку, але ніхто йому цього не дозволить, тому що навіть на такі руїни
знайдеться господар. По дорозі додому він перетнув залізничні рейки та пройшов
повз недобудований кукурудзяний завод.
Елеватор протяжно і
монотонно гудів за величезним старим залізобетонним парканом навпроти його
убогої хатини. Робітник встиг віддати дружині всі зароблені портрети Франка, а
про Мазепу в штанях промовчав. То було для своєї особливої заначки, звідки раз
по раз можна було посмулити пива в магазині. Елеватор гудів, провітрюючи
кукурудзу, лушпиня від якої снігом літало в повітрі та подразнювало очі і ніс.
Він до цього звик, жалітися просто не було кому. Доки дружина поралась по
господарству, а діти нібито намагались вчити уроки, він з вкрадених на роботі
матеріалів варив електрозварювальним апаратом нову браму.
Потужні мотори
елеватора почали відчутно вібрувати, оскільки з них виживали все, що тільки
можна понаднормово вже кілька місяців поспіль. Звуки електрозварки
перегукувались з вібрацією електромоторів. За величезним складом, де
зберігалось зерно було чути протяжні удари об метал. Це означало, що зерно
почали вантажити у залізничні вагони. Тягач раз по раз шарпав вантажні вагони,
розносячи металевий грім навкруги, електромотори болісно вібрували, а він
акуратно приварював одну деталь до іншої. Крім того, його вуха нашорошено
прислухались до того, що робиться в сараї. Кожні десять хвилин він зазирав
туди.
Шипіння газової плити
і ледь чутне дзюрчання рідини говорили про те, що самогонний апарат справно
жене горілку і на наступні десять хвилин все має бути спокійно. Зварювання,
шипіння газ плитки, гул елеватора і грім вагонів були звичними і непорушними
для нього. Як стемніло, робітник під час зварювання почав ловити більше зайців
і тому сплюнув і зібрав заготовку і інструменти в гараж. Діти дивились
телевізор зі своїми сучасними передачами, дружина намагалась завести розмову з
ним, а він все сидів і прислухався до звуків електродвигунів та залізничних
вагонів.
Після вечері він
вийшов на город в своїй робочій одежі, звуки стихли. Стояла вечірня холодна
тиша. Він запалив цигарку і намагався розгледіти у вечірніх сутінках широкі
поля та густі ліси, які оточували село. До нього підбіг собака Шарик і
повимахував хвостом до свого господаря, який недавно зробив для нього гарну і
теплу собачу буду. Він автоматично промняв собачу голову своєю мозолистою рукою
і сказав:
-
Бачиш, Шарику, ця країна більше не для нас.
А потім
електродвигуни знову запрацювали і продовжили вантажити зерно у вагони.
Попелюхи
29.09.2011
Коментарі
Дописати коментар