Перейти до основного вмісту

24 рік текст сімдесят третій

 

ніч спалахнула і сон обірвався і варто

прислухатися до голосіння нещасних

ось вона історія ось тобі з цим доживати

до кінця чи до світанку чи до приспіву

коли люди в масках заштовхують в

катівні аби перевиховати ото твій подих

на повні груди аби нарешті змусити

платити по рахункам холодної ночі

варто просто підвестися варто нагадати

їм про тих хто разом з власним домом

услід за журавлями далеко на південь

зник не оплативши вигадані борги

 

мовчиш в ніч і ніч тобі відповідає

вставай і йди і дивись і люби

сліпоту якщо ще нічого не зрозумів

надто оголений аби доводити правоту

надто один аби чинити опір усім

хто являється тобі уві сні

 

я думав тебе вбили я думав що то

були свої коли говорили про державу

вони засовували холодні руки глибоко

в ніч і не витягували лише перевіряли

чи ти ще тут чи ти ще повторюєш

присягу чи ти й досі розумієш

різницю поміж небом і землею коли

не летиш услід за перелітними птахами

коли нога більше не відчуває опори

а так очі розплющені в нікуди і

вираз їхній невідомий але знаєш що

ніхто у них не поглянув би ніхто взагалі

 

ти і серце немов вже не твоє

ти і серце окремо далеко на південь

ти і серце танцюють на краю ночі

ти і серце в очікуванні спалаху

ти і серце чує хтось таки вирвався

і біжить і біжить збільшуючи борги

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...