таємниця відірвана від себе вона нагадує богомола який спарився із самкою бо що такого таємничого у божій зцілюючій благодаті в еволюції терплячої природи чи в мандрах розумних істот із далекого космосу немає ніякого вищого замислу у безголового богомола який приймає твої рани ти їх бачиш торкаєшся цілуєш бо тіло мають з'їсти велике поповнюється малим немов тебе нікчемного хтось бере за руку і веде великим замислом рано чи пізно тебе знищать за слабкодухість чи твердість поглядів тебе знищать богомол поведе тебе за руку у щось більше голодне і ближче до замислу якого не існує як по-твоєму виглядає янгол смачного

під храмом чути ще один храм під труною викопують давнішу труну хтось претендує на таку землю яку перетравив осінній туман а під містом небесне мовчання глибини впускають фундамент що чорна птаха висоти має своє відображення в долоні скам'янілої долоні вдови буде під моєю молитвою новий сон і станеться опісля сну молитва і любов як і тиск у всіх точках залишиться однаковою я читатиму целана зі сторінок лише зі сторінок господи де моя пам'ять певне любов рветься за межі тіла певне я здох то ж закопуйте ой звісно фундамент

- Та-там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! - Серйозно, я востаннє везу хор дорогами Вінницької області. - Тобі не подобаються "зоряні війни"? - Не в цьому справа! - А в чому? - Ох, ти бляха-муха, яка підступна яма! Всі полатали, а цю залишили сюрпризом. - Імперський штурмовик зачаївся. - І не кажи. Знаєш, мені просто обридло. - Що обридло? - Та бути персонажем ось таких скетчів! - Та-там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! - Аяма! Там вмастився колесом. Нас зачепив імперський штурмовик! - Затем ми оминули цілий загін ворожих винищувачів. Не знаю, як тобі, а мені норм. В мене репліки для підтримки розмови. - Звісно, що тобі норм, а в мене ведучий діалог, де я повинен втілювати образ холерика. Ох, ці ж довбані ями! - Та-там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! - Гарний маневр. Це ти дарма, бо бути персонажем скетчів не так пог...

скільки феєрверків запускають у кінці травня похуй скільки музики вивалюється із просякнутих потом салонів автівок похуй скільки ув'язненого гелію у святкових кульках блимає різнобарв'ям похуй скільки лімузинів пронеслось вінницькою Соборною із радісним вереском ніби човен перетнув екватор похуй скільки живих оркестрів омертвляють гранітні списки похуй повні легені гелію дарують мені дитячий голос і мовлю "мамо" та чи маю на це слово право опісля тих усіх "похуй" у кінці травня

- Бляха-муха, так вдарився об цей камінь! - Співчуваю. В тебе ж покращується самопочуття, коли я говорю, що співчуваю тобі? - Та по барабану... Ох, так вмастивася, ніби пальці в інший бік вивернулися... - Дивно, на платному тренінгу нас вчили, що коли висловлює співчуття людині, яка зазнала болю, то їй має стати краще. - Краще вас би навчили, як не марнувати життя на платні тренінги. - Не можу, платні тренінги всюди. На багатьох маршрутах скоротили кондукторів і пішов масовий запит на платні тренінги. От як їх уникнути? - Тренінгозалежність? - Ох, бляха-муха, так вдарилась об камінь! - Обережно, пані. Я щойно так само навернувся. - Співчуваю вам, жіночко. Вам легше від мого співчуття? - До біса ваше співчуття! Так розбомбила ногу... Що це за камінь і що він тут робить посеред тротуару? - Не знаю. Може прибрати його, аби інші не спіткались? - Так, хороша ідея, ти зможеш, я в тебе вірю! - Припини зі своїми тренінгами. Покличу комунальників. - Агов, комунальники! Агов, комунальники! - Ти ...

- Отже, пані й панове, нам делегували складання графіку руху пожежних автівок, поліції та карет "швидкої допомоги". - А газова служба? - Справа в тому, що із поділом газового господарства на багато транспортних компаній, там тепер й самі не знають, куди відносити своїх автівки: до видобувної галузі чи до труботранспортної системи. - А Водоканал? - Тс-с-с-с! Та що з вами таке?! Не чіпайте той водоканал... - А чому ми? - Тобто? - Чому ми - вчителі вінницьких шкіл. У нас своєї роботи повно. - Розумієте, сучасний світ стоїть перед величезними викликами, війна, голод і все таке. - В мене Прокопенко і Тимченко знову конфліктують. В Прокопенка бабуся свого часу перегуляла з половиною місцевих авторитетів, а в Тимченка тато перед тим як залізти в свій крутезний джип збирає усі свої понти півгодини, а коли вилазить то так само збирає по салону свої понти з півгодини. Ви хоч уявляєте, що може бути коли жіночий досвід такого калібру зустрічається з нескінченними чоловічими понтами?! - Н...

- Он ще хтось пляшку викинув. - Дякую, а у вас позаду залишилось три недопалка. - О, дякую, що зауважили. Мене зір часто почав підводити. - А в мене на різні скляні посудини навпаки починається загострення. О, недопитий "Джек Деніелз". - Колего, не можу не зачепити одну тему. Порозкидали цих прапорців Європи. - Яку саме колего? Он підберіть невикористаний презерватив. - Ну, ви ж хірург? У вас по дорозі використаний. - Звісно, а ви терапевт. Тут ніби хтось морозивом кидався... - І ви працюєте в приватній клініці. А в мене повно піци на тротуарі. - Так, а ви в муніціпальній. Скільки флаєрів повикидали. - Я от коли чую слово "муніципальний", то це віддає таким сарказмом... Ого, хтось курив сигари. - Повірте, я не вкладав в це сарказму. Схоже, що за собаками ніхто особливо не слідкував. - Не переживайте, я вам вірю. Але мене непокоїть інше. Чому ми вранці змушені прибирати Вінницю опісля святкування Дня Європи? Гадаю, то у вас не собаче, а цілком людське. Ну, дитяче. - ...

- Отже, панове, в мене класний сюжет для фільму, який відображає відносини Вінниці й Європи. Уявіть собі: будний день, в двері вінницької квартири хтось гупає. Господар на стрьомі, але обережно підходить і питає: "Хто там?", а у відповідь: "Вінницягаз! Відкрийте двері, нам необхідно промоніторити показники лічильника!". Господар розуміє, що діватись йому нікуди, але хоче відморозитись, мовляв, в нього неприбрано, на стіні висить персидський кил им. Але ж та інспекторка теж не просто так сюди йшла. Вона й каже, що може на це все не дивитися, але господар каже, що не може так, хіба що він відведе її на кухню, а вона заплющить очі. Інспектора з Вінницягаз трохи мнеться, але погоджується. І от господар квартири веде її на кухню до газового лічильника, затуливши їй очі долонями, веде повз кімнати, де там варять мет, скачують торенти, грають в азартні ігри на гроші, складають шкільну програму, пропагують прайд-культуру, читають Маркса, незаконно будують новий ноїв ковчег,...

- Добрий ранок! Ви старший на цьому будівельному майданчику? - Так-так, Семен Семенович моє ім'я... - Дуже приємно Семене Семеновичу, я б хотів... - ...народився я 1961 року на славній Житомирщині... - Семене Семеновичу, я б хотів... - ... а потім в мене трапився Тарковський і я пішов працювати будівельником. - Тарковський? Кінорежисер? - Ні, в мене трапився Тарковський картярський шулер. Ми грали на бажання і ось... - Семене Семеновичу, все це доволі цікаво, але я б хотів, аби ви розповіли про ваш досвід як вам вдається охороняти будівельний майданчик від проникнення на нього професури? - О, тут немає великого секрету. Он в нас дошка оголошень, де я вивісив витяг із Кодекса Брауна-Птешинського про недопущення професорського складу до роботи на будівельних майданчиках. - Ого, у вас цим кодексом вся дошка заклеєна... - Та ні, це все оголошення про додаткові роботи щодо окремих частин незавершеного будівництва. Самого Кодексу там тільки два листка. Он ліворуч від оголошення про засід...

- Ти знаєш, сьогодні може бути дощ... - Тобто, ти довго думав, з чого розпочати розмову і на тобі, давай із очевидних речей. - Бо я пам'ятаю, чим закінчилась тема: чому в нашій крамниці немає сувенірів із символікою Вінниці. - І чим же вона закінчилась як не тим, що й завжди сотні і тисячу разів тому. - А тобі не здається, що дивно відрубувати на це питання фразою: "Запитай в працівників Вінницяводоканалу". - А що тут дивно, коли Вінниці насправді не існує. - О, наша пісня гарна й нова... - Ні, серйозно, що це за маразм постійно визнавати Вінницю найкомфортнішим містом, тільки тому що тут бог Гор тримає швейну фабрику. - А ще він керує погодою. - Та не керує... В нього цим завідують ті зануди із небесної канцелярії. - А тепер й ти перейшла на трактування очевидних речей. - Дивно це чути від християнина. - Здрасті, а як ти святила паску в того священника, який в своїх проповідях порівнює місто з нуарним образом, то щось християнство не муляло тобі свідомість. - З цими прет...

- Алло? Вікторе Йосиповичу, доброго ранку! Що? Ні, ще нічого не продав. Ні, не телефоную виправдовуватися. Так, я пам'ятаю, так, я продаю ті лампочки - вони займають ексклюзивне місце на полицях. Хоча, знаєте, вони браковані, люди на них часто скаржаться... А, ви знаєте... А, необхідно продати... Та от власне чого я телефоную. А ми їх не будемо повертати як решту?... Ой, ви так матюкаєтесь... Не знав, що є таке слово... Тим не менш, вчора в соц іальній мережі написали про наш магазин з продажу лампочок. Нічого так аж поганого, але недвозначно і так майже непомітно натякнули, що ми скурвилися зі своїми поверненнями товару. Адже їх дивує, чого це лампочки тепер треба повертати виробнику одразу через 3 місяці після поступлення на полиці. Так, ви праві, Вікторе Йосиповичу, покупці самі винні, що не купують швидко й багато... Так-так, я з вами погоджуюсь... Бо ви власник і сильно матюкаєтесь. Але, виявляється, що користувачі соціальної мережі знають більше деталей такого повернення, ніж...

- Люди, допоможіть! Я впіймала шпигуна! Вештався тут, все випитував про цей завод, де виробляють зброю! Допоможіть! - Жіночко, чого ви кричите? - Допоможіть піймати шпигуна! - Так ви його й впімали, що вам ще допомогти? - Ну, викличте якусь контррозвідку. - Ага, їх викличеш - зараз он акції нашої неньки України подорожчали. Вони всі тепер на торгах. - Отже, перед початком торгів озвучимо основних учасників гри: силові структури безпеки, вищого армійського офіцерства, чиновницкі шеренги, законодавчі спекулянкти, громадські сектанти, творча інтелігенція, журналістський корпус, олігархи, хоча я їх вже назвав в попередніх групах і перекладачі, які користуються Гуглом. По інший бік біржі - незліченна кількість персонажів-контрагнетів, які почергово смердять північно-східною або західною деревативщиною. 9:30 дають дзвінок, ціна Батьківщини стартує з 3,28 за акцію, контрагент №1 запрошує 100, перекладачі Гугл одразу погоджуються. Ціна спадає до 3,26, власники акцій опиняються під загрозою зби...

- Добрий день. Проходьте, сідайте і розповідайте, скаржтися, розплітайте язика, не стримуйте свій словесний потік, світіть літерами мені в очі, обкладіть мене реченнями як сусідський собака мій газон, переберіть український синтаксис як комунальники труби із гарячою водою після закінчення опалювального сезону. - Ну, лікарю, гадаю я застудився... - Гадаєте? Гадають в народній медицині. От розкладають карти таро і згадують слова Алістера Кроулі:  "Кохайтесь чорноброві, та без еакуляції". - Що? - Та нічого. Ви вже встигли полежати на холодній землі, чи не так? - Так, було діло. - Встигли розкинути своє біле ніжне тіло на чорній землі із тонким шаром трави, розтягнутися яєчнею на пательні, де руки, ноги - це білок, а жовток - то ваша нерозважлива голівонька, встигли прислухатись до копашіння комашок в земній твердині і зробити подих, повний весняного лісу із дубами, кленами, каштанами, буками, грабами, що не втримались і дозвовлили охолодити плоть від пекучого сонця Аполлона чорн...

- Так, кіннота повинна утворити коридор, коні мають бути всі білі. - Звучить нетолерантно, пане мер. - Добре, можна кілька чорних. - Виглядає навмисно толерантно, пане мер. - То, що най будуть порівну? - Підемо на компроміс, пане мер. Візьмемо рудих. Руді це найкращий компроміс. Навіть у ліжку, пане мер. - Добре, вершники всі в формі УНР, але щоб були видні сліди зірваних шевронів царської армії. - Надто провокативно, пане мер. Військові не можуть бути символом переходу з однієї армії в іншу. Двох присяг не може бути. - Так, в історії було ж! - Історія, пане мер, не для того, аби повторюватись. - Добре. Тоді вершники дістають шаблі і махають ними в себе над головою. - Пане мер, навіщо махати шаблями? - Це виглядає красиво. - Добре, пане мер. А яка ваша участь? - Я проходжу утвореним коридором, по праву і ліву руку від мене вершники махають шаблями, хором співають: "Слався, Віннице!". Я йду до крамниці мобільних телефонів і купую простий клавішний апарат, повертаюся назад під ...

- Привіт! Моє ім'я Стас. Я тебе дуже часто бачу в цій кав'ярні. Захотів познайомитись з тобою. - Он як? Гаразд, можеш звати мене Тамарою, але це не моє справжнє ім'я. - Хм, чому так? Ти від когось переховуєшся? - Ну-у-у, коли ми персонажі скетчу, який виставляють у феусбуці, то слід бути обережними із особистими даними. - Зрозуміло. - Це все, що ти можеш сказати? - Та от перебираю в голові тему, аби алгоритм фейсбуку не вирахував мої вподобання і не почав пропонувати рекламу. - Угу, аби тільки не гумові вироби. - А-ха-х, жарт! Майже дотепно. - Ну, бо то був майже жарт. Ти б не кидав сміття на підлогу. - Припини це найкомфортніше місто в країні. Тут навіть сміття можна викидати із комфортом. - Що? - Ось це й був жарт. Ось так потрібно жартувати. - Ми з тобою спілкуємося цілу хвилину, а в розмові я вже встигла увібрати в себе увесь скепсис світу. А типу життєрадісний чувак. - Це можна виправити. Давай, поговоримо, хто де працює. - Ну я працюю у Віктора Йосиповича. - Я теж. - ...

- Вітаю всіх на платформі "ТЕД Вінниця" , де кожен може поділитися своїми думками, проектами, спокійно тупити в смартфон кілька годин поспіль і аргументувати із доповідачами повною нісенітницею. В що виллються ці думки як не в чергове тупіння в смартфоні - тут кожен вирішує сам: робити йому це відверто чи з розумним виглядом. Нагадую, що право виступу має кожен, тому, даруйте, але слово надається Віктору Йосиповичу. - Доброго вам дня, шановні слухачі. Отже, і ось ви можете медитувати і знайти себе в прицілі мисливської рушниці пошуку роботи, і ви знаходите себе у чужому резюме, в іншій частині світу, за кермом великого автомобіля, і ви опиняєтесь у великому будинку, поряд красивої дружини чи тупого чоловіка, і ви запитуєте себе: чому я дійсно не там, як туди дістатись? І ти працюєш понаднормово, жертвуєш вихідними, розбазарюєш здоров'я, плюєш на сім'ю і низьку заробітну плату, а час, якого не існує, все тече і тече від стрілки до стрілки, від скачаного торента до не ...

- Давай, вмикай "american woman david lynch remix". - Ви так починаєте робочий день, Вікторе Павловичу? - Віталику, ми так проживаємо день. О, ось і перший відвідувач. Доброго дня, вітаємо в нашій книгарні "Букіністична територія сліпого Веселого Роджера і п'ятнадцять мерців біля скрині з уціненими коштовностями королевою Вікторією". - Господи, та я тільки хочу купити собі книгу. - Я розумію, у кожного з нас свої дивацтва. Але давайте, для початку поговримо про сенс життя, бо навіщо одразу поспішати щось купувати. Ви ж доросла людина і маєте розуміти, що швидке здобуття речей посилює залежність від часу. Віталіку я зробив все що міг, а далі твоя черга. І запам'ятай, будь-яку продану книгу тобі доведеться повертати. Щасти. - Ем... - Що "ем"? Дайте мені "Чорного лебедя" Талеба! - Ви впевненні? Я маю на увазі, от ви сьогодні прокинулись і вирішили завітати в книгарню по певну книгу, але ж прогнози постійно доводиться коригувати коли, наприкл...

- Доброго дня! Вітаю вас на нашій телепередачі "Актуальне перед святами". Ніщо так не актуально перед Великоднем як спалення сухої трави на території Вінничини. Чому саме Вінничини, а не якоїсь іншої області сьогодні повідає нам еколог, активіст, колишній програміст, оператор промислового фену для натяжних стель, а тепер менеджер із продажів Олексій Тато. Хух, у вас такий релігійний досвід... - Не переживайте так, тема, яку я хочу обговорити, продиктова не вірою, а здоровим глуздом. Спалення сухої трави є доволі шкідливим явищем для довкілля Вінничини. Воно не просто несе загрозу для флори й фауни, а напряму нищить природу, що після цього живі організми потребують тривалого часу для відновлення, якщо не опиняються під загрозою вимирання. - Але чому саме Вінничини? - Не тільки Вінничини, але гаразд, наша область особливий ареал південнобузького спокою, де колись за часів Геродота випасали безліч білих конів і головним принципом у скитів була справедливість. Бо що таке справедл...

- Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Деміургові початки, вузлики енергії, електрони долі, що ви виповнюєте ріки вавилонські під спалахами Сіріуса, що ви гарцюєте під ликами Латоші, Пакралота, Свідибанкуга. Отам кум ба ле ле каша! Отам кум ба ле ле каша! Слався велика нескінченність цифрою Оттомініса, що дарувала 13 клетоконів між небесним Оріоном і земним Паном. Буца велко симкачура! Буца велко симкачура!  Прийди електро-магнітний Понокала і зведи у рівність наші зусилля і прагнення, взамін ми несемо не нашу нікчемну смиренність, ми даруємо кров нашу, яка нічим не гірша за кров, яка виповнювала все від египетських плес до Південнобузьких порогів. Охма дара кера! Охма дара кера! Охма дара креа! - Даруйте, а ви точно працюєте програмістом? - Так, вже сім років. Якійсь проблеми? Може мені взяти трохи менший шаманський бубен? - Та ні, з шаманським бубном ніяких проблем, а от в загальному підхід до встановлення програм і налаштування системи у вас...

- Доброго дня! Моє ім'я Кламм, а прізвище неважливе, бо я із пожежної інспекції. Я завітав до вашої крамниці із плановою-неплановою перевіркою пожежної безпеки приміщення. - Доброго! А як це "планова-непланова"? - Ну все просто. Ви ж не очікували на мій візит? - Чесно, не очікував. - А про трагедію в торговому центрі в сусідній країні чули? - Чув, звісно. - Ну ось, ви ж розумна людина... - Та я тут лише продавець... - Ну от, тільки продавець, а вас вже делегували говорити зі мною. Так ось, трагедія сталась, відповідно наше завдання що? - правильно, реагувати. А ваше завдання яке? - правильно, очікувати нашого візиту. Ну і де у вас план евакуації на випадок пожежі? - У нас немає плану евакуації. - Як так? А якщо трапиться пожежа, он стільки у вас на прилавках лампочок, а лампочки швидко горять, знаєте. - Так і я про це: коли вони так швидко горять, то який сенс поспішати. Десь там іскра і вмить все спалахнуло, перекинулось на людей, а вони вистрибують у двері й вікна, горя...

- Мені, будь ласка, ту лампочку спіралеподібну. - Велику? - Ні, середню. - Маленьку? - Та ні, середню. Так саме цю. - Саме цю? - Так, саме цю. - Ось, будь ласка. Можливо, ще щось бажаєте? - Та ні, тільки одну лампочку. - Можливо, подовжувач? - Ні. - Знаєте, як кажуть, що любов - то подовжувач, кількість розеток в якому не відповідає довжині кабеля. - ... - Ну так, це я сам придумав. - Файні були часи, коли від продавців вимагали довідку від психіатра. - На жаль, нині психіатр не примає продавців без довідки з робочого місця. - Без довідки? Якої ще довідки? - Довідки про фактичну пропускну здатність продавцем людських одиниць. - Тобто? - Тобто, скільки я обслуговую людей в середньому за день. - А чому директор не дає такої довідки? - Вона завіряється в податковій. - А тепер зрозуміло. Так, давайте мені цю лампочку. - 115 гривень. - Тримайте двісті. - 15 гривень не буде? Можливо, 20? - Ні, це все що є. - На жаль, я не можу дати вам решти. Немає дрібних. - То ваші проблеми. Немає решти на...

- Доброго вечора, дітки! З вами "Вінницька казочка" із Фопчиком, Смартфончиком і Вінницькою Вежунею. Сьогодні ми разом розповідатимемо цікаву казочку про пригоди Михайлика у Вінницькому королівстві. - Жив-був Михайлик і мав він непоганий депозит у Вінницькому банку. - Щось той Михайлик одразує викликає підозри... - Ну, він й викликав підозри, Смартфончику, але насправді то спадок від дідуся, який ходив у довгі плавання і завозив рідкісний імпорт для реалізації. - Фопчику, але ж то контрабанда. А контрабанда, то як відомо, не сприяє культурному розвитку. - Вежуньо, бери й сама розповідай! - Добре, отже жив собі Михайлик і почувався він доволі впевнено через депозит в банку. Але ріст відсотків не міг зрівнятися з інфляцією і з відчаю Михайлик подався в найми до одного дядька, який мав собі багато крамниць в місті. От прийшов він до нього, а виявилось, що той дядько то Віктор Йосипович. Михайлик тільки-но взяв в руки посадову інструкцію, як його посадили за прилавок і змусили гл...